Лісовий Оксен Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оксен Лісовий
Оксен Васильович Лісовий
Міністр освіти та науки України
Нині на посаді
На посаді з 21 березня 2023
Президент Володимир Зеленський
Прем'єр-міністр Денис Шмигаль
Попередник Сергій Шкарлет
Директор Національного центру
«Мала академія наук України»
На посаді з 10 червня 2010
Народився 21 липня 1972(1972-07-21) (51 рік)
Київська область, Українська РСР, СРСР
Відомий як педагог, керівник, військовослужбовець
Громадянство Україна Україна
Alma mater Київський державний інститут культури
Вчене звання доцент
Батько Лісовий Василь Семенович
Мати Лісова Віра Павлівна
Нагороди
Заслужений працівник освіти України
Заслужений працівник освіти України
Державна премія України в галузі освіти
Державна премія України в галузі освіти
Відмінник освіти України

Оксе́н Васи́льович Лісови́й (21 липня 1972(1972-07-21), Київська область) — український учитель, організатор освіти, член ДФТГ, доцент (2015). Міністр освіти і науки України (від 21 березня 2023), Директор Національного центру «Мала академія наук України» (від 10 червня 2010). Заслужений працівник освіти України (2021). Лауреат Державної премії України в галузі освіти (2012).

Син Василя та Віри Лісових.

Життєпис[ред. | ред. код]

Оксен Лісовий народився 21 липня 1972 року на Київщині в родині вчителів. Його батько Василь Лісовий — дисидент, організатор українського самвидаву в 1960—1970 роках. Мати Віра Лісова — український мовознавець за фахом, публіцистка, дисидентка й учасниця українського правозахисного руху. За тиждень до народження Оксена його батька заарештували та ув'язнили на 11 років за відкритий лист на захист заарештованих шістдесятників. Матір, учительку української мови та літератури, звільнили з роботи й залишили з 6-річною дочкою Мирославою в очікуванні сина без засобів для існування. Дитинство було неспокійним — з постійними обшуками, допитами й підозрами, але попри політичні репресії та тиск Віра Лісова продовжувала допомагати родинам політв'язнів.

Літо 1981 року провів в очікуванні суду в Новій Бряні в Бурятській АРСР, де його батько перебував на засланні. Там Лісові змогли возз'єднати свою сім'ю, однак Василя Лісового знову заарештували за його протести проти введення радянських військ до Афганістану. Віра Лісова виступала як захисниця у справі чоловіка. Родина Лісових два роки жила на засланні в селищі Ілька, де Василь Лісовий працював токарем. Сестра Оксена закінчила середню школу, а хлопець — 3 і 4 класи. У червні 1983 року родина повернулася до Києва.

Оксен Лісовий закінчив Решетилівське художнє училище народних промислів (спеціальність — художник-кераміст), Київський державний інститут культури (спеціальність — бібліотечно-інформаційні системи).

Працював учителем Києво-Могилянського колегіуму, тренером із фехтування та підтримував діяльність громадської юнацької організації «Січ», на керівній посаді в генеральній дирекції ВАТ «Укртелеком», від 2010 — директор Національного центру «Мала академія наук України» (МАНУ).

У 2012 році Оксен Лісовий захистив дисертацію кандидата філософських наук на тему «Соціокультурна самоідентифікація особистості».[1] У 2023 році Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти повідомило про надходження звернення Лісового щодо перевірки дисертації на наявність можливих фактів академічного плагіату[2], які викликали резонанс у суспільстві[3][4][5]. 30 травня 2023 Оксен Лісовий відмовився від наукового ступеню кандидата наук згідно з розробленим напередодні Кабміном механізмом[6].

За його керівництва в МАН вийшло друком понад 250 публікацій та 25 авторських праць, у яких він виступав редактором[7].

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року добровольцем пішов на фронт у складі ДФТГ 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Водночас дистанційно продовжував виконувати обов'язки директора НЦ «МАНУ».

21 березня 2023 року Верховна Рада призначила Оксена Лісового на посаду Міністра освіти і науки України[8].

Діяльність у «Малій академії наук України»[ред. | ред. код]

У вересні 2020 року спільно з президентом Малої академії наук Станіславом Довгим ініціював заснування сучасного інтерактивного музейного простору — першого Музею науки в Україні[9].

Окрім можливостей для учнів, розширював напрям професійного розвитку педагогів. Відбулося впровадження новітніх педагогічних методик і технологій дослідницько-експериментального напряму в навчальний процес закладів загальної середньої освіти. Зокрема, на базі лабораторного комплексу «МАНЛаб» створено осередок підготовки педагогів природничих дисциплін.

Також Оксен Лісовий брав участь у волонтерських проєктах і заходах, спрямованих на допомогу дітям — вимушеним переселенцям, дітям військовиків, що постраждали в зоні проведення ООС. Він входить до складу Ради з національно-патріотичного виховання дітей та молоді при Міністерстві освіти і науки України.[10]

Міністр освіти і науки України[ред. | ред. код]

Ще до призначення Лісового на посаду міністра в його дисертації було виявлено плагіат. Невдовзі за це він став переможцем антипреміїї Академічна негідність у номінації «Плагіатор року»[11].

21 березня 2023 року Оксена Лісового було призначено на посаду Міністра освіти і науки України.[12] За його кандидатуру проголосувала конституційна більшість — 313 народних депутатів, зокрема депутати фракцій «Слуга народу» — 217, «Європейська Солідарність» — 0, «Батьківщина» — 14, «Платформа за життя та мир» — 15, «За майбутнє» — 12, «Голос» — 12, «Довіра» — 16, «Відновлення України» — 13, позафракційні — 14[13][14].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лісовий Оксен Васильович. Соціокультурна самоідентифікація особистості. Дисертація кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.04 - Філософська антропологія, філософія культури. Захищена 2012-04-05 у Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова. Реєстраційний номер 0412U001933. Національний репозитарій академічних текстів. Процитовано 21 березня 2023. 
  2. Про звернення щодо перевірки дисертацій на наявність можливих фактів академічного плагіату. НАЗЯВО. Процитовано 1 квітня 2023. 
  3. Новий міністр освіти втрапив у скандал: Оксена Лісового звинувачують у плагіаті. ТСН. 21 березня 2023. Процитовано 1 квітня 2023. 
  4. Яна Осадча (31 березня 2023). У НАЗЯВО розповіли, коли перевірять дисертації Лісового та Бабака на плагіат. «Українська правда. Життя». Процитовано 1 квітня 2023. 
  5. Yurii Sheliazhenko (31 березня 2023). Доповідь щодо Лісового: мілітаризм і плагіат. Report on Lisovyi: militarism and plagiarism [UKR+ENG]. ResearchGate. Процитовано 1 квітня 2023. 
  6. Міністр освіти Лісовий відмовився від ступеня кандидата наук. Українська правда _Життя. Процитовано 30 травня 2023. 
  7. а б в Mr. Oksen Lisovyi // Belt and Road International Science Education Coordinating Committee. (англ.)
  8. Верховна Рада призначила нового міністра освіти і науки. Конкурент (укр.). Процитовано 21 березня 2023. 
  9. Захаров О. Репресовані батьки, відмова від бізнесу: хто такий Оксен Лісовий // Ліга.Life. — 2023. — 17 березня.
  10. Наказ МОН України № 132 від 30.01.2017. МОН України. Процитовано 21 березня 2023. 
  11. Міністр Лісовий, ректор КНУ та суддя з Харкова: хто отримав антипремію “Академічна негідність 2023 року”. Українська правда _Життя. Процитовано 21 січня 2024. 
  12. Постанова ВРУ від 21 березня 2023 року № 2988-IX
  13. Новим міністром освіти і науки стане Оксен Лісовий. Освіта.UA (укр.). Процитовано 21 березня 2023. 
  14. Новим міністром освіти і науки України став Оксен Лісовий. fakty.com.ua. Процитовано 21 березня 2023. 
  15. Указ Президента України від 22 січня 2021 року № 24/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
  16. Указ Президента України від 6 жовтня 2012 року № 583/2012 «Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2012 року»

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]