Counter-Strike. Як ця гра завоювала серця мільйонів ґеймерів?

«Контра» — від цього слова замирає серце тих чоловіків, кому за 30. На початку 2000-х школярі та студенти тікали з навчання до комп’ютерних клубів для того, щоб змагатись за звання найкращого стрілка.

Незважаючи на доволі застарілу графіку, навіть зараз цією грою захоплюються мільйони людей в усіх куточках світу. Як вдалося Counter-Strike завоювати таку велику аудиторію?

З чого все починалося

Мабуть, кожен з нас чув про Half-Life. Ця гра колись стала неофіційним нащадком легендарного Doom. «Халва» (так її називають ґеймери) побачила світ ще 1998 року і одразу стала популярною.

Її розробник, компанія Valve, зараз нам відомий як власник найбільшого гейм-маркету Steam, а тоді це була лише одна з перспективних компаній.

Через рік після випуску Half-Life, Valve надає вільний доступ до комплекту засобів розробки, після чого ентузіасти починають всіляко модифікувати додаток. Цей пакет потрапив до рук канадця Міна Лі (Minh Lê) та американця Джесса Кліфа (Jess Cliffe).

Вони із завзяттям взялись за розробку своєї версії гри, яку згодом назвали Counter-Strike. Бета-версія була представлена влітку 1999-го, а вже восени з’явилися перші онлайн-сервери.

До речі, у той час невелика кількість онлайн-ґеймерів захоплювалась третім Квейком.

Новинка стала настільки популярною, що Valve запропонували розробникам продати права на мод та приєднатися до штату компанії. Все так і сталося, а вже за півтора місяця до кінця минулого сторіччя була представлена перша офіційна версія програми.

Розвиток

За три роки індекс офіційних версій піднявся з 1.0 до 1.6, кінцева версія побачила світ у вересні 2003-го року. Цей варіант гри був останнім, написаним на платформі від Half-Life, але він є досить популярним і зараз.

Цікаво, що для запуску перших версій гри потрібно було спочатку встановити Half-Life, потім проінсталювати мод і лише після цього можна було грати в Counter-Strike. Однак, навіть такий недосконалий алгоритм запуску не вплинув на популярність.

2004 року Valve випускає новий варіант гри — «Counter-Strike: Condition Zero», в ньому було додано можливість проходження одиночних місій.

Цього ж року було представлено нове графічне ядро, на ньому була розроблена нова версія «Counter-Strike: Source». Вона теж отримала позитивні відгуки від аудиторії й разом з контрою на класичному ядрі увійшла до списку кіберспортивних дисциплін.

Остання модифікація гри — «Counter-Strike: Global Offensive», побачила світ через вісім років, 2012-го. Однак, їй не вдалося отримати таких високих оцінок і популярності, як CS 1.6, хоча зараз вона стабільно входить до дисциплін кіберзмагань.

Суб’єктивно кажучи, графіка Global Offensive не «дотягує» до більш сучасних ігор на кшталт Battlefield.

Ґеймплей

За сюжетом гри між собою змагаються дві команди — терористи («тери») та контр-терористи (спецвійська, або «контри»). Дії відбуваються на різних картах, від них залежить і ціль гри. За час існування гри було створено багато різних типів місій, однак найбільш поширеними є наступні:

• de_* — на картах цього типу терористи повинні встановити вибухівку на одній з двох точок, контри повинні або не дати встановити бомбу, або розмінувати її. Це найбільш популярний тип карт, деякі з ігрових рівнів на кшталт de_dust2 та de_nuke вважаються еталонними. Вони часто використовуються під час кіберспортивних змагань.
• cs_ — на цьому рівні тери захищають заручників, контри повинні провести віртуальних захоплених персонажів в безпечну зону.
• fy_ — тренувальні карти, вони створені для покращення майстерності ближнього бою, тому мають невелику площину.

Інші рівні зараз вже є не такими розповсюдженими.

На карті є дві окремі точки — «респауни», в них на початку матчу з’являються гравці кожної з команд. Після початку раунду кожен гравець може придбати зброю, бронежилет, каску та інші предмети. Елементи купуються за віртуальну валюту, після закінчення кожного раунду гравцям нараховуються бали. Зазвичай за перемогу в раунді надається вдвічі більше балів, ніж за поразку.

Якщо терористи за відведений проміжок часу не встановлять вибухівку, то після закінчення раунду їх команда не отримає жодного віртуального долара — таким чином розробники стимулюють гравців на активні дії, а не гру у хованки.

В залежності від параметрів серверу, на один раунд дається 3-5 хвилин. Максимальна кількість балів, яку можна накопичити, — 16 тисяч.

Перемогу в раунді отримує та команда, яка виконає місію або знищить усіх гравців суперника. За сумою виграних раундів й визначається переможець.

Прості правила, продумані карти та вдалий час для старту — ось це і є основні складові успіху гри.

Читерство

Саме завдяки Контрі слово «читери» стало вживатися в розмові пересічних українців. Проблема наявності гравців, які використовують додаткові програми для отримання переваг, дуже поширена у ґеймерському суспільстві.

Читер — це гравець, який користується додатковими програмами, щоб отримати додаткові можливості у грі і тим самим обіграти останніх.

Для боротьби з читерами на сервері встановлюються додаткові налаштування, окрім цього за поведінкою підозрілих гравців слідкують адміни — гравці з розширеним доступом. Вони можуть обмежити доступ до сервера для нечесних учасників (або взагалі забанити їх за IP-адресою).

Види читерства

Воллхак (wallhack) — читер здатен бачити розташування усіх гравців через стіни. При наближенні суперника він може заздалегідь передбачити його появу. Найчастіше такі гравці видають себе, коли починають слідкувати прицілом за силуетом гравця тоді, коли він ще не з’явився в зоні огляду.

Досвічений адмін легко може вивести горе-ґеймера на чисту воду.

Аїм (AIM) — приціл гравця автоматично підлаштовується під рухи суперника, тримаючи його в зоні ураження. Біда в тому, що цей чит має гнучкі налаштування. Якщо нечесний гравець «перемудрить» з ними, то всі суперники будуть уражені пострілами в голови.

Подібних «ґеймерів» теж легко розпізнати. А ось якщо читер без жадоби підійде до процесу налаштування, це стане проблемою для інших учасників. Адміни можуть годинами слідкувати за такими гравцями.

Спідхак (speedhack) — читер збільшує швидкість переміщення свого гравця. Подібні чити майже не зустрічаються на великих серверах, адже вони легко розпізнаються.

«Щурячий біг» — це не зовсім чит, однак він є забороненим на багатьох серверах. Якщо при бігу вперед присідати та по черзі натискати клавіші бокового переміщення, гравець біжить трохи швидше, ніж за допомогою звичайного прискорення. Цей спосіб і називається щурячим бігом.

Професійні ґеймери здатні легко прискорювати персонажа за допомогою натискань на додаткові клавіші, а ось аматори для цього програмують спеціальні поєднання клавіш. Блокувати такого гравця чи ні — рішення приймає адмін. На деяких ігрових майданчиках щурячий біг заборонений та карається баном.

Кіберспорт та українці

Контра — це одна з тих ігор, яка є не тільки обов’язковою кіберспортивною дисципліною, а і додатком, який дав поштовх для розвитку віртуальних змагань взагалі. Приємно, що наші співвітчизники зробили великий внесок в популяризацію України серед професійних ґеймерів.

Natus Vincere (з лат. «народжені перемагати») або просто NaVi — ця вітчизняна команда кіберспорсменів була створена 2009 року з гравців в Counter-Strike. Вже наступного року, вперше в історії, вона виграє всі три найбільших кібертурніри. Їх успіх не залишився непоміченим.

2010 року «прем’єр-міністр» Микола Азаров навіть провів зустріч з членами команди та вручив їм по пам’ятному годиннику.

З часу заснування гравці розширили склад своєї командами учасниками, які добре грають в інші ігри. 2011 року спортсмени виграли турнір The International з Dota 2 й отримали за це 1 млн доларів.  Зараз NaVi залишаються однією з найуспішніших кіберкоманд, лист їх досягнень вражає.

Багато шанувальників слідкують за грою української команди за допомогою HLTV — спеціального сервісу для трансляції ігрового процесу від першої особи. Не залишається без уваги й акаунт команди у Twitch.

Ось такий збіг обставин — спочатку натхнення двох людей дозволило їм привернути увагу до своєї концепції, а потім вітчизняні шанувальники їх гри зробили з цього бізнес.