Кожні кілька років Україна повертається до диспуту — переходити з кирилиці на латиницю чи ні. Зазвичай «за» виступають деякі історики і громадські активісти, які бачать в подібній ініціативі можливість нарешті провести мовну, а згодом й ментальну межу між нашою країною і Росією. Їх опоненти в цій суперечці – проросійськи налаштовані громадяни і … українські філологи. Чому так? Чи може нинішня ситуація в Україні стати каталізатором для зміни абетки? Чи є взагалі сенс переходити на латинку?

«Чим швидше, тим краще»

Історія латинізації української мови починається з XVII ст. Детальніше про це можна прочитати тут, а нас цікавлять справи цього століття. Ще в 2001 році історик Ігор Чорновол розмірковував про перспективи латинки в незалежній Україні. Зокрема, він відзначав, що «кирилиця є однією з основних підстав сучасної української культури, яка впевнено забезпечує їй місце у просторі російської православної цивілізації. Звідси – феноменальний успіх продукції на зразок «Наше радио» і газети «Факты»… Тому впровадження латинки гарантувало б певніше майбутнє не лише українській національній ідентичності, а й змінило «багатовекторність» сучасної української ментальності на один «вектор». Тому пан Ігор запропонував ввести нову абетку в школах для того, щоб наступне покоління «зєвропеізувало» Україну.

Проте, ця стаття мала далеке від чистого оптимізму завершення: «латинка — не панацея».

З моменту публікації минуло 16 років, два Майдани і одна війна, яка ще триває. Ми вирішили дізнатися у пана Ігоря (нині доктора історичних наук), чи підтримує він необхідність заміни абетки зараз.

– Якщо не помиляюся, на самому початку ніхто так не ставив питання радикально — «або-або». Ідея була така, щоб латинка функціонувала паралельно з кирилицею. Так у сербів і чорногорців. А латинку українці й так використовують. Коли пишуть ніки латинкою, наприклад, в тому самому «Фейсбуку». Тому варто постаратися, щоб народ робив це грамотно.

– Є така думка, що з новою абеткою буде легше відділитися від Росії та наблизитися до Європи?

– Однозначно так. А оскільки процес буде довготривалий, як не крути, чим швидше розпочнемо, тим краще.

– Як ви вважаєте, якщо б латинку розробили та ввели у тому ж 2001 році, коли ви написали свою статтю, ситуація в країні була б іншою?

– Гадаю, основна причина в тому, що незалежна Українська Держава була позбавлена гуманітарної стратегії. Що більше, на гуманітарній сфері постійно заощаджували. Це основна причина заколотів у Криму і Донбасі, а не запровадження латинки, чи навпаки.

Люди, що голосували за незалежність України на референдумі у 1991 році, за 23 роки голосували зовсім інакше, наприклад, у Криму. В цьому є об’єктивні причини, але головною, на мою думку, є те, що жоден український уряд не впровадив жодної гуманітарної політики. Її немає й зараз.

Жити по-казахськи

З паном Ігорем складно не погодитися. Що в 2001-му, що в 2017-му немає ані стратегії розвитку держави, ані політичної волі на заміну алфавіту. Як, наприклад, в Казахстані. Незважаючи на авторитарну манеру правління, яка ріднить Нурсултана Назарбаєва з Володимиром Путіним, перший виступає за латинізацію казахської мови. Запропоновані ним обґрунтування досить переконливі:

«У переході на латинський алфавіт є глибокий сенс. Це пов’язано з особливостями впровадження сучасних технологій і комунікацій, а також з науковим і освітнім процесом XXI століття. Сьогодні діти в стінах школи вчать англійську мову і без проблем освоюють латинські букви. Тому для молодого покоління не буде жодних проблем».

Є і конкретний план. До кінця 2017-го прийняти єдиний стандарт нового казахського алфавіту і графіки. У 2018-му приступити до підготовки фахівців для навчання нової абетки, а також почати розробку підручників на латиниці. А в 2025-му ділова документація, періодична преса та ін. вже повинні видаватися в новому алфавіті.

А що в нас?

Тим часом в Україні на тлі повідомлень з Казахстану спостерігається нова хвиля інтересу до української латинки. Чимало уваги до цієї теми привернув сайт «Na chasi» і його засновник Олексій Федоров. Сам ресурс присвячений інноваціям. Статті про них можна читати як на кирилиці, так і на латиниці. Причому, творці «Na chasi» пропонують свій варіант транслітерації, який відрізняється від офіційно затвердженого.

На сайті є маніфест, в якому вказані причини переходу на латинку. Серед них – «наближення до англійської як універсальної мови спілкування»; «книгодрукування та книжковий дизайн отримають новий поштовх». Частково освітлене і питання грошей. На думку засновників «Na chasi», додаткові витрати для переходу на латинку українських видавництв, інтернет-видань та ін. – це інвестиції в майбутнє. Вони обернуться більшою привабливістю країни для туристів, а також тендерами при заміні вивісок на держустановах.

На своїй сторінці в ФБ пан Федоров написав наступне: «… Вважаю, що українську слід перевести на латинську адаптовану абетку, — цивілізаційний вибір, нічого особистого. Десять років перехідного періоду, а наші онуки скажуть нам «дякую».

Трохи цифр

Паралельно з цим 28 квітня на сайті petition.president.gov.ua з’явилася петиція, в якій йде мова про поступовий (якщо точніше – семирічний) перехід з кирилиці на латиницю. У тексті є варіант транслітерації, також відмінний від офіційного і від того, що використовує «Na chasi». Незважаючи на те, що новина про петицію була розтиражована ЗМІ, кількість людей, що її підтримали, поки доволі невелика.

Більш позитивна статистика – на сайті latynka.tak.today, який, як можна зрозуміти з назви, просуває ідею латинською абетки. У розділі «Опитування» є пункт, що стосується необхідності прийняття нового алфавіту. В цілому 55,2% виступають за поетапний перехід, 22,1% – за перехід на латиницю, яка буде на рівних правах з кирилицею, 11,8% вважають, що латиниця потрібна лише для правильної транслітерації, 10,9% – проти латинської абетки.

Різне бачення

Варто відзначити, що в доінтернетну епоху питання латинка-замість-кирилиці, як правило, не виходило за межі профільних конференцій, круглих столів та спеціалізованих видань. Однак після пришестя всесвітньої павутини виявилося, що тема нового алфавіту цікавить куди більш широке коло людей. Також виявилося, що мало не кожен зацікавлений бачить українську латинку по-своєму. За основу пропонувалося брати англійський варіант, чеський, хорватський і бог ще знає який. Власне, визначеності немає і до цього дня. У коментарях під будь-якою статтею на цю тему ви знайдете від двох і більше різних версій.

Тому не важко здогадатися, що транслітерація, яка затверджена Кабміном у 2010 році, задовольнила далеко не всіх … і для претензій були серйозні підстави. Головна проблема – це тісний зв’язок з англійським правописом, який в певних випадках значно ускладнює сприйняття української.

Саме тому у нас Zaporizhzhya (що цікаво варіант «Фейсбуку» відрізняється, причому двічі – Saporoshje, але Zaporizhia Oblast).

Проте, розбір наявної на сьогодні транслітерації, також, як і огляд найбільш раціональних варіантів, – тема окремої статті. Нагадаю, що ми розглядаємо гіпотетичний перехід з кирилиці на латинську абетку. Будь-яку.

За чи проти?

На наш погляд ситуація склалася дійсно патова. З одного боку, уряд, за своєю звичкою зайнятий зовсім іншими справами, до яких розробка державної стратегії явно не входить. З іншого — в таборі прихильників латинки немає одностайності.

Але є ще й третя сторона — противники подібної ініціативи. Серед них – персонажі, які після Майдану, виявилися, так скажімо, по ту сторону закону. Наприклад, Олександр Клименко, раніше міністр доходів і зборів, а зараз обвинувачений в розкраданні 3 млрд грн. Коментуючи ініціативу, він, зокрема, зазначив:

Латиниця ніколи не була рідною для нашої землі. І можливий перехід на неї видається абсурдним і недалекоглядним кроком. Вважаю, що з сьогоднішньої кризи нашу країну не здатні витягти ні латиниця, ні навіть китайські ієрогліфи. А лише усвідомлення власного шляху розвитку і наполеглива праця.

Популізм товаришів «доларповісім» нам не в новинку і їх позиція з приводу багатьох питань, які стосуються долі нашої країни, є зрозумілою. Однак, як виявилося, латинку не підтримують куди більш важливі для України люди – українські філологи.

«Як філолог я не бачу жодних підстав для переходу України на латинку. Що це – чиясь забаганка, данина моді чи результат тотального панування англійської в світі? У нас є рідна українська мова, в основі якої лежить кирилиця і, на мій погляд, цього більш ніж достатньо», — такий коментар нам дала Людмила Пономаренко, кандидат філологічних наук, автор блогу «Моволюбам», який присвячено українській мові.

Якщо чесно, то що робити з усіма цими «плюсами, мінусами, підводними каменями», нам абсолютно не ясно.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти

Коменти

Валерій

У мене є варіант латинки для української, як на мене іделальна. Куди можна подати на розгляд?