У центрі мікрокосму опинився замок бургомістра, інформаційне поле захопила велика всевидяча куля, а за центром Дніпрограда зник світ — лишилася лише дикі житлові пустки. Автор говорить, що іронічні малюнки із життя «Дніпрограда», скоріш за все, матимуть продовження і помандрують у XIX століття — епоху парових двигунів.
Місто Дніпро у середньовіччі очима дизайнера.
Як розповідає Олексій Пильов, стьобові малюнки із життя сучасного Дніпра створені у стилі платформенних ігор. Робилися вони у співавторстві з львівською художницею-ілюстратором Оксаною Васьків, як гумористична відповідь на несмішні українські реалії.
Дизайнер пропонує поглянути на дніпровський світ по-новому, пофантазувати: «Зараз Дніпро місцеві мужі постійно асоціюють із космосом, інноваціями, IT. А що, як перенести його у епоху середньовіччя з хрестовими походами, кам’яними фортецями, поганими дорогами, занедбаною транспортною інфраструктурою?
Проклята вежа — готель «Парус», що стоїть покинутий на березі Дніпра вже більше 30 років.
Пориньте у світ бургомістрів та князівств, чаклунів та алхіміків, МАФів із чарівним зіллям та підступних феодалів. Відкрийте для себе новий старий світ».
Аеропорт міста із кількома рейсами, поганим сервісом і без ремонту.
Ідея створення серії малюнків «Дніпроград. Крізь віки» навіяна конкретними людьми і подіями. «Одного разу наш міський голова (Борис Філатов — ред.) нагадав мені середньовічного бургомістра.
Потім ця ідея почала розкручуватись наче маховик: його будинок перетворився на фортечний мур, дніпровські висотки — на величні вежі, фестиваль блогерів, що проходив у червні, — на пересувний середньовічний цирк, занедбаний аеропорт — на дерев’яний місток, з якого стрибає місцевий навіжений із штучними крилами, а міський транспорт уява трансформувала на дерев’яний візок (якщо бути відвертим, за рівнем комфорту вони майже не відрізняються), — розповідає Олексій Пильов.
Згадка про нещодавній фестиваль блогерів. І відомого українського блогера «Горький лук».
Дизайнер, незважаючи на іронічні висловлювання, любить своє місто і сподівається, що у найближчому майбутньому лише кам’яні половецькі ідоли нагадуватимуть середньовіччя у Дніпрі.
