Життя та технології у пострадянських країнах не стоять на місці, як іноді може здаватися. У Білорусі презентували перший електрокар. Він створений на базі китайського Geely SC7.

Усі комплектуючі, окрім акумулятора — білоруські. У подальших планах виробника — створити власну батарею, щоб зменшити вартість авто, та налагодити серійне виробництво.

Розробка експериментального зразка тривала менше року, розповідає Сергій Піддубко, генеральний директор Об’єднаного інституту машинобудування Національної Академії Наук Білорусі.

Перший білоруський електрокар на основі китайського автомобілю.

Потужність двигуна — 60 кВт, або 80 к.с. Максимальна швидкість, до якої розганяли електрокар, — 110 км/год.

«Скільки часу треба, щоб розігнатися до 100 км/год, ми поки що не визначили — шкодуємо автомобіль. Але ми поволі нарощуємо його можливості, згодом всі характеристики будуть відомі», — каже пан Піддубко.

Автомобіль можна підзаряджати як від звичайної електричної розетки, так і від спеціального зарядного пристрою. Останній розробили на вітебському підприємстві «Витязь».

«З напругою 220v на цей процес піде 6 годин. Якщо джерело енергії більш потужне (380v), то близько 4 годин», — зазначив гендиректор.

Відомо, що зарядки вистачить на 150 км.

Єдиний елемент, який придбали розробники, — це, власне, батарея. Постачальником є російська компанія EnerZ. Надалі білоруські науковці хочуть відмовитись від нього та створити власний акумулятор. Справа не лише у патріотизмі, а й у грошах.

Журналісти Belta повідомляють, що накопичувач енергії від EnerZ коштує 17 тис. $.

На жаль, загальна вартість електрокара невідома, але можна зробити висновок, що для пересічного громадянина вона занадто висока.

За планом, вдосконалений прототип із новою батареєю з’явиться вже наступного року. Якщо випробування будуть вдалими, то ще за три-чотири роки можливе серійне виробництво. Ймовірно, збирати електрокари будуть на «Белджі», білорусько-китайському підприємстві, яке випускає Geely.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти

Коменти