Єрченко Вадим
Опубліковано: 7 Вересня 2017

Протягом серпня у столиці Естонії можна було доторкнутися до майбутнього, проїхавшись у безпілотному електричному автобусі. Загалом організатори задоволені експериментом. Але без технічних збоїв не обійшлося.

Автобуси курсували шість днів на тиждень між майданом Віру та Талліннським креативним центром (Kultuurikatel). Відстань — близько 1 км.

Один електробус вміщує до восьми пасажирів. Максимальна швидкість — 60 км/год, але в тестовий період її обмежили до 20 км/год.

Естонські електробуси.

За місяць ці транспортні засоби перевезли 5,5 тис. людей та проїхали 1,3 тис. км.

«Така технологія, коли в салоні немає водія, — вже не мрія футуристів. Мені здається, що люди, які їхали цим автобусом, мали захопливий досвід, бо в кабіні не було ані керма, ані педалей. Таке не щодня побачиш», — не приховує радощів Мартен Каевац, консультант з цифрових інновацій у відділі стратегії уряду Естонії.

У протестованих автобусів є свій «розум» — штучний інтелект із можливістю машинного навчання.

«З кожним кілометром автобус ставав майстернішим, безпечнішим та швидшим», — запевняє пан Каевац.

Однак без порушень ПДД не обійшлося.

«… Один із безпілотників проїхав на червоне світло, а інший не поступився дорогою поліцейському автомобілю, що їхав із включеною сиреною. Обидва інциденти були зафіксовані на перехресті бульвару Мері, бо решта маршруту пролягає через покинуті трамвайні колії, де немає трафіку», — повідомляє «Громадське радіо».

Причини з’ясовують працівники мерії та команда технологів, які контролювали хід експерименту.

Бюджет пілотного проекту — 100 тис. €, 2/3 з яких — це приватні інвестиції. До ініціативи долучились Tallink, Guardtime та Microsoft Eesti. Транспортні засоби привезла з Франції компанія DSV. Керувало автобусами оборонне підприємство Milren. Воно також взяло на себе навчання обслуги.

Хоча проект закінчився, автобуси без водіїв скоро повернуться на вулиці Естонії. Ймовірно, наступного літа вони будуть курсувати вулицею Пярну.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти
← Тисни «Лайк», щоб читати нас у Фейсбуці
Поширити у Фейсбуці
Надіслати у Messenger
Надіслати в Telegram
Надіслати у WhatsApp
Зберегти в Pocket
Обговорення