Сир, шоколад, лижі, годинники та банки — мабуть, це перші асоціації, що спадають на думку, коли ми говоримо про Швейцарію. Але є ще дещо, що вирізняє цю країну поміж інших — якісна освіта, зокрема, шкільна.

Недарма заможні люди відправляють своїх дітей здобувати знання якнайближче до швейцарських гір. Що ж такого особливого в цій освіті? З яких етапів вона складається? Чим відрізняється від української?

Нижче — відповіді на ці та інші питання.

Бережемо розум замолоду

Україна нарешті стала на шлях реформування шкіл, і деякі з них вже працюють за новою методикою. В таких школах учні початкових класів не отримують поганих оцінок та виконують завдання, більше схожі на ігри. Головна ідея реформи — не тиснути на дітей, дати їм більше свободи та розкрити їхні приховані таланти.

Саме на таких засадах базується швейцарська система освіти. І починається все навіть не зі школи, а з дитячого садочка, який є невід’ємною частиною шкільної освіти, а тому обов’язковий для відвідування з 4 років.

Якщо садок державний, то він ще й безкоштовний.

У цих закладах малеча вчиться не рахувати чи розбивати слова на склади, а пізнавати навколишній світ. До дітлахів може завітати поліцейський, щоб розказати, як правильно переходити дорогу, або стоматолог, щоб показати, як треба чистити зуби. Обов’язковими є пікніки та інші заходи на свіжому повітрі.

Головне — соціалізація.

Початкова школа у Швейцарії, тут діти навчаються пізнавати навколишній світ.

З одного боку, якщо порівнювати з українськими дітьми, швейцарські нібито відстають за розвитком, бо до школи йдуть, а грамоти не знають. З іншого — вони це швидко надолужують і при цьому мислять значно ширше.

Також у Швейцарії є ясла, але вони приватні та доволі дорогі. Якщо залишати дитину на повний робочий день, місяць яслів для сім’ї середнього достатку обходиться десь у 2/3 місячної зарплати одного з батьків.

Є система пільг, субсидій та дотацій від влади, завдяки чому вартість можна зменшити до 1/3 доходу одного з батьків. Та такий шанс випадає далеко не всім.

Контрасти

«В нашій школі, якщо відступив не чотири клітини, а п’ять — одразу знімають бал, — розповідає Анна Слюсаренко, мати третьокласника Іллі. — От вчора на контрольній з нього зняли чотири бали, бо він пропустив якусь проміжну дію. Хоча в результаті син отримав правильну відповідь», — продовжує жінка сумну розповідь.

Гадаю, ви вже здогадалися, що йдеться про події в Україні, а ніяк не у Швейцарії. Якщо переказати цю історію якомусь корінному швейцарцеві, він її просто не зрозуміє та поставить одне просте, але влучне питання: «Навіщо?»

Там геть інший підхід до навчання. У початкових класах діти можуть читати по складах та рахувати на пальцях. При цьому, якщо малюк виконує якесь завдання, батьки не повинні його перевіряти та вказувати на помилки. І лише якщо дитина сама попросить, можна втрутитися у процес.

Ще один шок для наших співвітчизників — якщо дитині набридло, то вона може не закінчувати «домашку».

«В тутешніх школах особлива увага приділяється технічним навичкам. Діти багато роблять своїми руками, а от напам’ять майже нічого не вчать», — додає Олена Нестерак, яка проживає у кантоні Цюрих.

У нас не так

Треба пояснити, в чому полягає головна різниця між українською та швейцарською системами освіти (окрім підходу). Швейцарія розділена на 26 кантонів. Кантони — це як наші області.

Але у кожного кантону — власна конституція та закони. (Децентралізація здорової людини).

«Не зважаючи на федеральний закон про освіту, кантони мають право самостійно складати навчальні плани, програми, визначати, коли канікули тощо», — розповідає Олексій Лавренець, який живе у кантоні Фрібур.

За його словами, до школи приймають дітей з 4 років. Та це залежить від того, чи готова дитина, тобто такі випадки — виключення. Обов’язково — з 6 років. До навчального закладу беруть без співбесід. На класи дітей розподіляють за віком. Хоча бувають розбіжності з різницею в три роки. Малюк ходить до школи за місцем проживання.

З дітьми іноземців трохи інакше. Після співбесіди вони потрапляють до спецкласів, де вивчають мову. (Так, у Швейцарії є школи-пансіонати для іноземців, але такі навчальні заклади приватні і дуже дорогі та потребують окремої розповіді).

Швейцарські школярі проводять час не тільки в школі. Популярним є активний відпочинок на свіжому повітрі. Фото — американська школа «Leysin».

Швейцарія — одна з небагатьох європейських країн, що послідовно підтримує багатомовність. Офіційні мови: німецька, французька, італійська і ретороманська (похідна від латинської). Першу вважать своєю рідною 64% населення, другу — 19%, третю — 8% та четверту — 1%. Також дуже поширена англійська. Тому й програми у кантонах різні. Є національна Matura, чи німецька Abitur, або французька Baccalaureat.

Виходить, що в кожному кантоні не лише свої правила, а й своя мова. Може бути безліч коментарів, на кшталт «а в нас не так», і це правда. Але правда також і те, що знати після школи дві-три мови — для Швейцарії норма.

А українська?

Якщо ви хочете, аби ваша дитина знала українську, і у вас немає часу самостійно її вчити, тоді вам треба пошукати у своєму місті спеціальні навчальні заклади. Наприклад, у місті Бюлах (кантон Цюрих) є «Рідна школа» з українською мовою навчання.

«­В рамках шкільних занять проводяться уроки художнього та образотворчого мистецтва, народознавства. Спів українських пісень, прогулянки з дітьми, свята в школі чудово доповнюють навчальний процес та роблять його різноманітним і цікавим», — вказано на сайті школи.

Свято «Рідна мова солов’їна», липень 2016

Не школа, а козацька мрія. Але один день навчання тут коштує 30 франків (30,5$) за дитину, незалежно від того, чи була вона присутня на заняттях, чи ні. Також батьки мають заздалегідь потурбуватися про медичне страхування (Krankenversicherung), страхування від нещасного випадку (Unfallversicherung), і страхування персональної відповідальності (Haftpflichtversicherung).

Така школа потребує додаткових витрат та певного пакету документів, хоча на перший погляд, це — звичайний гурток. Але Швейцарія — то вам не Україна з «липовими» довідками.

Система освіти на пальцах

Загалом навчання у школі ділиться на кілька етапів: початкова, початкова середня (або Secondaire I) та повна середня (або Secondaire IІ). За роками та класами це нагадує українську систему. Але, звісно, є і розбіжності.

Система освіти у Швейцарії.

Наприклад, у кантоні Базель шостий клас — це фінал початкової школи. Далі — середня школа з розподілом, так би мовити, на відмінників (прогімназистів), хорошистів та всіх інших. Маркером відбору є оцінки за перше півріччя. У Швейцарії діє шестибальна система оцінювання, тому відмінники — це ті, чий середній бал — 5,25 і вище, «хорошисти» мають від 4,25 балів, а всі інші — відповідно менше 4,25.

Учень на всі руки

Повна середня освіта не є обов’язковою і буває загальною (гімназія) та професійною (учнівство). У школах Швейцарії дітей орієнтують на другий варіант і навіть агітують за нього. Передбачається, що більшість учнів отримає загальну освіту та прибуде на виробництво, де продовжить навчання, не відходячи від умовного «станка».

Зазвичай день чи два дитина навчається в школі, а решта днів — це вже робота. Є й інший варіант — один-два місяці у школі, а решта часу — на роботі.

Та якщо дитина обрала гімназію, це ще не означає, що після її закінчення вона зможе подати документи до вищого навчального закладу. Точніше — зможе, та не одразу. У деяких кантонах школу та ВНЗ розділяє професійна практика, що триває цілий рік. З іншого боку, в деяких випадках до вишу легше потрапити саме через учнівство.

Розрахунок йде на те, що дитина у будь-якому випадку отримає навички, які зможуть її прогодувати. І, як свідчить статистика, ця система працює. Рівень безробіття серед молоді (15-24 роки) в Швейцарії 2016 року склав 3,4%, в Україні — 25%.

Окрім того, у Швейцарії й власне ЗНО — кантональний стандартний екзамен, який влаштовують та проводять школи.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти

Коменти