Здається, в Україні за всі роки незалежності з’явилася чи не перша реальна стратегія, її назва — «Перехід на відновлювану енергетику до 2050 року». Чому реальна? Це, звісно, лише наша думка, але з тією швидкістю, з якою в нашій країні з’являються нові СЕС, ВЕС та інші альтернативні варіанти видобутку енергії, ми вважаємо, що це можливо.

В цьому ми згодні з головою Держенергоефективності Сергієм Савчуком.

Так, поки що повний перехід на відновлювану енергетику до вказаного терміну — лише теорія. І йдеться не про 100%, а про 91%. Та щоб це стало реальністю, треба пройти декілька етапів:

«… Досягти 11% «зеленої» енергії у кінцевому енергоспоживанні до 2020 року та 25% «чистої» енергії у загальному первинному енергоспоживанні до 2035 року», — зазначає пан Савчук.

Щодо грошей, то перший етап буде коштувати 12 млрд €. На презентації стратегії в Українському кризовому медіа-центрі голова Держенергоефективності розказав, що треба зробити для того, аби кошти з’явилися:

«Нам потрібно створювати «green banks», які спеціалізуються саме на проектах відновлюваної енергетики і надають початкові інвестиції. Такому банку в Україні треба мати технічний офіс, який допомагатиме розробляти якісні «bankable» проекти, а далі цей банк може давати до 20% інвестицій».

Також Сергій Савчук зазначив, що за останні 5 років такі установи в інших країнах залучили майже 26 млрд $ під «зелені» проекти.

Не зважаючи на такі великі суми, пан Савчук налаштований досить оптимістично. Його аргументи: технології виробництва «чистої» енергії дешевшають, Україна має значний ресурсний потенціал, фінансова децентралізація надає більше можливостей регіонам щодо реалізації «зелених» проектів.

«Крім цього, відновлювана енергетика починає приносити більше нових інвестицій в українську економіку, ніж будь-яка інша галузь, і відкривати нові горизонти розвитку», — запевняє голова Держенергоефективності.

Але щоб оптимістичні прогнози пана Савчука справдилися, потрібна «політична воля», вважає Олексій Рябчин, член Комітету ВРУ з питань Паливно-енергетичного комплексу.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти

Коменти