Єрченко Вадим
Опубліковано: 12 Грудня 2017

Доки фінансові інститути України ламають голову, що ж робити з криптовалютою та як її офіційно назвати, люди традиційно самі собі дають раду. Першим був Марк Гінзбург, який продав свою київську квартиру за 212,5 Etherеum. Наступними стали господарі Pesto Café, мережі італійських ресторанів, які надали клієнтам можливість розраховуватися криптовалютою. Окрім цього, українська судноплавна компанія Varamar також планує приймати біткойни.

Почнемо з ресторанів. Віднині сплатити за піцу та будь-які інші страви у Pesto Café і Mister Twister можна чотирма криптовалютами: Litecoin, Dash, Waves та, звісно ж, біткойном. Для того, аби переказати свої віртуальні активи, треба зчитати QR-код. Він буде на чеку.

Посередником у цій операції виступає CryptoGroup. Ця компанія отримує криптовалюту, а потім переказує гроші за чинним курсом на банківський рахунок ресторану. Але це не означає, що клієнт, розраховуючись біткойном, буде переплачувати — комісію за транзакцію бере на себе Pesto Café.

«На чеку з QR-кодом зазначається, що клієнт приймає договір публічної оферти, обмінюючи свої цифрові активи на подарунковий сертифікат. Компанія Cryptogroup, яка виступає в цій угоді третьою стороною, продає клієнту цей сертифікат, приймає у нього криптовалюту і оплачує ресторану його роботу гривнею», — пояснили механізм у Pesto Café.

Усього в Україні працює 9 закладів цієї мережі.

Йдуть в ногу з часом і в одеській судноплавній компанії Varamar. Там вважають, що за допомогою біткоіна можна вбити двох зайців — зменшити бюрократію та полегшити співпрацю з підприємствами у країнах, що перебувають під дією економічних санкцій.

«Паперове оформлення транзакцій є проблемою в роботі з банками. Платежі в біткоінах допоможуть її вирішити та прискорити процес. Також це може полегшити розрахунок у таких країнах, як Пакистан, Росія, Судан, Ємен, Катар», — впевнений Олександр Варваренко, засновник Varamar.

Наразі компанія веде переговори з одним зі своїх клієнтів про перший біткойн-платіж.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти
← Тисни «Лайк», щоб читати нас у Фейсбуці
Поширити у Фейсбуці
Надіслати у Messenger
Надіслати в Telegram
Надіслати у WhatsApp
Зберегти в Pocket
Обговорення