InMoov — так звати робота, якого створив французький скульптор та дизайнер Гаель Ланжво 6 років тому. «Фішка» андроїда в Open Source, відкритому програмному забезпеченні, яке можуть завантажити всі охочі. Як показує мапа на сайті inmoov.fr, власних роботів за кресленнями Гаеля намагаються зібрати навіть в Афганістані та Нігерії.

Та з’ясувалося, що Україна також бере участь в цих перегонах. У нашого робота вже є тулуб, дві руки і голова з двома очами-відеокамерами, голосовим динаміком і нижньою щелепою, яка рухається в такт словам.

Збирають українського InMoov упродовж року в Одесі, на базі комп’ютерної академії «Шаг». Ініціатором проекту виступив керівник лабораторії робототехніки Сергій Ляшенко.

Що вже вміє InMoov? Рухати руками, наприклад, перекладати предмет з долоні на долоню. Стежити очима або за предметом, який йому дають, або за людиною під час розмови. Якщо розмова не закінчилася, а співрозмовник вже пішов, робот почне його шукати. Окрім цього, InMoov розпізнає людей за голосом.

Керувати андроїдом можна за допомогою комп’ютера (програми для нього створюють на мові програмування Java) або голосу (поки він розуміє тільки англійську). Заряджається InMoov від звичайної розетки. Заряду акумулятора вистачає на три години.

У планах пана Сергія — навчити робота впізнавати і запам’ятовувати обличчя людей, підтримувати бесіду, спілкуватися на різні теми і ставити питання співрозмовнику, а також ходити і оминати перешкоди. Та для цього потрібні ноги, яких поки немає. На монтаж ніг піде 3-4 місяці. Після цього робот буде важити 60 кг.

«Усі його компоненти надруковані у нас в академії на 3D-принтері. Купували тільки мікроконтролери, мікросхеми і дроти. Найближчим часом ми хочемо зробити так, щоб він розумів наші команди не тільки англійською мовою», — зазначив Олександр Мельник, маркетинговий директор академії, під час одеського турніру з робототехніки, де в InMoov’а були перші оглядини.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти

Коменти