Покоління Z — діти, народженні після 2000 року. Дехто називає їх не інакше, як індиго. Дехто вважає їх занадто тепличними та відірваними від реальності. Хтозна, чия правда у цій суперечці. Та і ті, й інші мають рацію — ці діти особливі. Черговий тому приклад — 17-річні Микола Іванченко та Олексій Наконечний. Днями вони запатентували власні наукові розробки.

Про Миколу та його таланти українці вперше дізналися у червні минулого року, коли юнак здобув «золото» на олімпіаді GENIUS, що проходила у місті Освего (штат Нью-Йорк). Тоді він презентував метод очистки морів та океанів від розлитої нафти. В основі методу — гідрофобний адсорбент, що збирає горючу рідину, а воду відштовхує. Відтак нафта збивається у грудки, які можна прибрати з водойми будь-яким механічним способом.

«Потім нафту можна відділяти і вона не втрачає своїх властивостей. У цьому й суть, щоб не утилізувати її бактеріями, а зібрати і використовувати далі», — розповідав Микола в інтерв’ю.

Тоді ж він зазначив, що працювати над цим проектом почав у 10 класі. Юнаку знадобилося 1,5 роки на те, аби зрештою стати на олімпіаді найкращим.

Журналістам Микола розповів, що його винаходом цікавилися у МНС. Але далі розмов діло не пішло.

Винахідники Микола Іванченко та Олексій Наконечний (праворуч).

Водночас колега Миколи Олексій Наконечний запропонував новий спосіб для стикуваня залізничних рейок.

«Зараз на виробництві їх розрізають під кутом 90 градусів, я ж пропоную змінити цей кут на 45,3 градуса. Головне, щоб він був гострим», — зазначив хлопець.

За його словами, завдяки новому методу пасажири більше не відчуватимуть стрибків, поїзди будуть пересуватися швидше і тихіше, а у рейок збільшиться термін використання.

У Малій академії наук України, де відбулося вручення патентів, пообіцяли навчити хлопців, як застосувати свої ідеї в бізнесі, аби юні винахідники не тільки залишилися в Україні, а ще й змогли себе реалізувати.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти

Коменти