Покійний російський олігарх Борис Березовський якось сказав: « Дайте мені хоч один телеканал і я з мавпи зроблю президента». І він був правий на всі сто.

Зомбоящик — ідеальне знаряддя пропаганди і маніпулювання масами в руках ляльководів – вірних послідовників Йозефа Геббельса. Тільки повний ідіот може думати, що телебачення готове працювати лише для інформування народу. За кожним телеканалом стоїть спонсор, чиї інтереси потрібно відстоювати.

Нам дають те, чого ми хочемо — хліба й видовищ. Притягують до екрану різними реаліті-шоу, в котрих ми можемо пережити побутові сварки разом з головними героями, розкрити чиюсь подружню зраду чи навіть взяти участь в сеансі екзорцизму.

Чужі проблеми відволікають нас від своїх. І ось ми вже на гачку. Відкручується кран і пропаганда ллється прямо в наш мозок.

Навіть найзатятіші пропагандисти, зухвало насміхаючись, визнають: «Екран телевізора — це не дзеркало, а призма. Він не відображає реальність, а переломлює її».

Найбільший вплив на свідомість люду телебачення мало в далеких дев’яностих. Згадаймо хоча б Кашпіровського, котрий ледь не став новим месією і, проповідуючи з голубого екрану, гарантував всім зцілення від усіх недуг. Народ у сектантському запалі ставив перед телевізором тазики з водою і, прости господи, банки з аналізами. Заряджена вода та інші субстанції нікому не допомогли, але вірити в цю нісенітницю ніхто так і не перестав.

Різниця між телебаченням та інтернетом полягає в тому, що останній дає нам свободу і право вибору. І хоча у нас тепер є вся бібліотека світу в кишені, та багато хто і надалі прокрастинує перед цим ганебним ящиком.

І як тут не згадати про експеримент одного з норвезьких телеканалів, котрий запустив семигодинну трансляцію рейсу потяга Берген — Осло. Цю найнуднішу телепрограму неочікувано подивилось 1,2 мільйона людей. Потяг просто їхав, люди просто дивились. А один 76-ти річний глядач навіть зізнався, що на кінцевій станції піднявся, щоб взяти валізу, забувши, що знаходиться у себе в вітальні.

І насамкінець хочу побажати вам не попадатись на гачок. Читайте наш сайт і читайте хорошу літературу, бо як, я вже неодноразово казав: «За свою любов до книг я вдячний батькові, котрий пропив телевізор в 95-му».

Людина кількох слів і заплутаних дій. Альтруїст, мікроблогер, нонконформіст. Автор телеграм-каналу «Груз 250».

Коменти

Olena

Завжди з усмішкою читаю такі статті. Ну бо це справді смішно. У ХХІ ст поняття телевізора трішки змінилось. Те, що я маю телевізор зовсім не означає, що я дивлюсь 95-квартал, Я соромлюсь свого тіла, чи ще якись шлак. Це означає, що я дивлюсь відео з Ютубу на нормального великому екрані. Це означає, що я КУПУЮ фільми і дивлюсь їх в хорошій якості, чи слухаю музику, за яку я знову ж таки заплатила. Або дивлюсь якісь цікаві канали типу: AnimalPlanet чи Discovery.
Не потрібно сприймати все так категорично. Справді хороший телевізор – це хороша річ :)

Nastya

Я згодна з твоєю думкою

Taras

Це одиничні випадки