Тепер офіційно — Федеральна комісія зі зв’язку США (FCC) видала SpaceX, компанії Ілона Маска, дозвіл на розгортання системи супутникового інтернету Starlink. Та Штати у глобальному задумі пана Маска — це лише перша країна, де має працювати його мережа.
У чому ж особливості та переваги Starlink? Які проблеми? Коли вона взагалі почне працювати? Відповіді нижче.
Ідею супутникового широкосмугового інтернету новою не назвеш. Перший супутник для такого виду зв’язку зібрали ще 15 років тому. Звісно, тепер таких апаратів значно більше. Але у цій ніші все одно є місця.
Перевагою такого інтернету є те, що він охоплює цілі регіони, і не потребує наземної інфраструктури. Користувачу потрібна лише супутникова антена. Щодо швидкості, то вона ще й досі поступається оптоволоконному з’єднанню.
Ще дві проблеми супутникового інтернету — це його висока вартість та затримка залежно від висоти, на якій перебуває супутник. Зазвичай це десь 35,4 тис. км над землею. Саме тому SpaceX хоче розмістити свої супутники на низькій навколоземній орбіті між 1,1 тис. та 1,3 тис. км. Вага апаратів — до 500 кг.
Але що вони нижчі, то менше охоплення. Тому їх буде багато — майже 12 тис, аби утворити єдину мережу і таким чином охопити весь світ. Поки йдеться про запуск 4 425 апаратів. Саме на таку кількість Ілон Маск отримав дозвіл. За його умовами, половину супутників треба запустити протягом найближчих шести років.
Тисячі супутників покриють фактично всю поверхню нашої планети
Дуже важливу роль у цьому задумі відіграють ракети Falcon 9, бо за такої кількості супутників до космосу треба буде злітати не раз і не двічі, а коштує таке задоволення дорого. Але за рахунок того, що деякі елементи ракети (ступені та обтічник) повертаються назад, на землю, можна значно зекономити.
Першу партію супутників планують вивести на орбіту наступного року. Там на них уже чекають два тестові супутники (Tintin A і Tintin B), які компанія доставила у лютому 2018-го.
2017 року до мережі потрапили документи, за якими SpaceX планує отримати 30 млрд $ прибутку до 2025 року, причому 5 млрд $ — у першій рік запуску супутникового бізнесу. Головна мета Starlink — забезпечити широкосмугове підключення до інтернету там, де його немає, а гроші, отримані від продажу супутникових інтернет-послуг, витратити на підкорення Марса в межах проекту SpaceX Mars.
Та не всі зрадіють, якщо в Маска все вийде. Наприклад, оператор зв’язку OneWeb занепокоєний тим, що мережа SpaceX фізично заважатиме його супутникам. Хоча в Ілона Маска запевнили, що для хвилювань немає причин — супутники перебуватимуть за 50 км один від одного.
Інша проблема — конкуренція. OneWeb, Telesat і Space Norway також отримали дозволи від FCC на аналогічні (якщо не ще амбітніші) проекти.
Окрім цього, SpaceX ще треба отримати дозвіл від Міжнародної спілки електрозв’язку. І мине ще кілька років, доки супутниковий інтернет від Маска охопить хоча б територію США.
З іншого боку, це ж Ілон, а отже, мети буде досягнуто, хай там скільки часу і грошей для цього знадобиться.
