Ростислав Камеристов
Опубліковано: 27 Квітня 2018
Оновлено: 3 Липня 2018

Графiки горять, гори обов’язкiв звалюються на плечi, купа справ апелює до совiстi: роби, роби щось, далi так не можна! А ти сидиш, втупившись у монiтор, і не хочеш нiчого. Лiньки! Нема сили зробити перший крок, опанувати себе i почати працювати. Спочатку заспокоюєш себе, що це елементарна перевтома.

Береш тижневу вiдпустку, хай навіть за власний рахунок, відпочиваєш. А виходиш на роботу і… Та ні, відпочинок на користь не пішов, стало ще важче. Отже, йдеться не про банальну перевтому.

Мусиш визнати неприємний факт — ти просто лінюх.

Що ж спричиняє лінощі? Яка їхня психологiчна природа? Кому i як шкодить наша бездiяльнiсть, знижена активнiсть? А може, i не шкодить, а навпаки — йде на користь?

Ось що кажуть із цього приводу психологи.

Сигнал SOS для організму

Здебільшого лiнощi — риса набута, а не вроджена. I дуже часто саме лiнощi є тривожним дзвiночком, який сигналiзує, що у вашому життi щось негаразд. Зазвичай лiнюхи на свої лiнощi не скаржаться. I якщо людина щиро хвилюється: «Не можу змусити себе працювати», — я розумiю, що передi мною — трудоголiк, який дуже гостро потребує вiдпочинку.

Тут лiнощi — захисна реакцiя органiзму.

Тобто виникла загроза здоров’ю. Адже трудоголiк — це людина, занурена в роботу. Вона часом працює насилу, перенапружується, аж доки ресурси органiзму геть не вичерпуються. I тодi бiдолашний органiзм намагається хоч на якийсь час вимкнути цю «машину» — гальмує її за допомогою лiнощiв.

Трудоголiку прислухатися би до свого тiла, забезпечити йому на деякий час спокiй, вiдпочинок. Та вiн натомiсть починає переживати, звинувачує себе у неробствi, змушує працювати. Але результат у такiй ситуацiї не може бути гарним, а це вганяє «роботоманiяка» у ще сильнiшу депресiю. I вiн витрачає на роботу ще бiльше часу, але працює дедалi повiльнiше, частiше помиляється.

Усе це дуже шкодить здоров’ю — i фiзичному, i психiчному.

Допоможи собі сам

Влаштуйте собi «День лiнюха», виспiться, почитайте книжку, яку давно вiдкладали «на потiм», пiдiть у кiно… А там, можливо, i натхнення з’явиться, i бажання працювати повернеться…

Утiм, є ще один цiкавий момент. Робота мозку «вроджених ледарiв» i «втомлених трудоголiкiв» вiдрiзняється. Психiатри з Унiверситету Вандербiльта (США) дiйшли висновку, що нейромедiатор дофамiн у цих груп людей пiд час роботи розподiляється в абсолютно рiзних дiлянках мозку.

У трудоголiкiв стимулюються зони, що вiдповiдають за задоволення. А у лiнюхiв вiд природи — дiлянки, якi вiдповiдають за ризик.

Тобто роботу органiзм «невиправних ледарiв» сприймає як потенцiйну небезпеку, а не як нагороду.

Сигнал змінити щось у житті

Може бути i так. Але навряд чи можна змiнювати роботу, i, особливо, фах, щойно ми втомилися. Наприклад, варто старатися у кожній справі шукати щось, цiкаве для себе. Кожен досвiд нас збагачує. Спрацьовує науковий, дослiдницький iнтерес: треба ж таки розiбратися, чому я цього не хочу, якi тут прихованi причини.

Виходить, що ти наче збоку спостерiгаєш за собою холодним оком науковця. А оскiльки лiнощi — витвір емоцiйний, вони «вимикаються», втрачаючи пiдживлення…

А що мені за це буде?

А чи не буває так, що нашi лiнощi породженi обставинами, якi вiд нас не залежать? От саме так i буває найчастiше. Нариклад, якщо працiвникiв недостатньо мотивують, платять усiм однакову зарплату, попри обсяг виконаної роботи, то кому ж захочеться виснажуватися? Або ж, скажiмо, шеф змiнює свої вказiвки по сiм разiв на день. Що робитимуть пiдлеглi? Лiнуватимуться, тягтимуть час, чекаючи на єдине остаточне рiшення керiвника — i аж тодi дiятимуть…

Але що відбувається, коли i начальство гарне, i заплата гiдна, та просто руки опускаються?.. Тодi, найiмовiрнiше, лiнощi тут «вмикає» наша пiдсвiдомiсть. Людина починає вiдчувати, що робить не те, що справдi хоче, зовсiм не в тому напрямку рухається…

Можливо, характер її дiяльностi не вiдповiдає потребам особистостi: наприклад, екстраверта обмежують хатньою роботою, а iнтроверту доводиться постiйно виступати перед великою аудиторiєю. Але ж нiхто не прагне робити того, що йому неприємно, нецiкаво або невигiдно.

От i з’являються лiнощi, аби вберегти людину вiд знесилення. Боротися з цим можна одним способом. Щоб хотiлося працювати, потрiбна мотивацiя. Людина має бачити, навiщо вона працює, задля чого. I якщо такої мотивацiї не дають ззовнi, треба придумувати внутрiшню, «для себе».

Лінь — рушійна сила прогресу

Кажуть, пральну машинку-автомат придумав iнженер, чия дружина захворiла i попросила випрати бiлизну… Цей анекдот дуже виразно демонструє, як «лiнь» спонукає нас до рацiонального вирiшення проблеми. Iнодi ліпше вiдкласти дiї, щоб знайти найкращий, найпростiший i найбiльш ефективний спосiб.

Саме таким чином — завдяки лiнощам — з’явилася бiльшiсть винаходiв у свiтi.

Натомiсть є справжнi лiнощi, якi ховаються за бурхливою дiяльнiстю. От вони шкодять i самому лiнюху, i його оточенню. Людинi лiньки думати, як найкраще зробити ту чи iншу справу, і вона, не подумавши, хапається за неї. Такi лiнощi справдi небезпечнi.

Здавалося б, людина ж не сидить на мiсцi, «робить щось». А насправдi просто маскує метушнею свої справжнi лiнощi.

Чого бояться лiнощi?

Органiзацiї, порядку, дiй. Подiлiть великi справи на частини. Адже братися за вирiшення великого завдання у стані ліні просто неможливо. Розбийте його на частини i виконуйте за чергою — це набагато простiше. Працюйте з самого ранку. Люди бувають «жайворонками» та «совами».

«Сови» зазвичай цiлий день лiнуються, вигадуючи безкінечні вiдмовки, i за справи беруться тiльки увечерi. Любі «сови», ми з вами однаково можемо працювати як удень, так i увечерi. I не треба жодних вiдмовок.

Ледарям на замiтку

Не вiдкладайте на завтра. Завтра — найбiльш завантажений день тижня, адже ми постiйно вiдкладаємо справи на завтра. Якщо хочете почати життя заново, зробiть це прямо зараз — завтра з’явиться якась дуже термiнова справа або ви просто передумаєте. Навiть якщо вже досить пiзно, то хоча б почнiть свою справу сьогоднi — продовжити i закiнчити розпочате легше, нiж почати нове.

А ще — займiться спортом! Ранкова пробiжка чи їзда на велосипедi зарядить вас енергiєю.

Активіст за права курців. Нікого не чіпаю, веду Telegram-канал @depeshalypynskoho. Час від часу публікуюсь в журналі «Фокус».
← Тисни «Лайк», щоб читати нас у Фейсбуці
Поширити у Фейсбуці
Надіслати у Messenger
Надіслати в Telegram
Надіслати у WhatsApp
Зберегти в Pocket
Обговорення