Чому біля одних людей завжди збираються слухачі, щоб послухати нову розповідь, а з інших слово важко витягти? А може, комунікабельність — це вроджена риса характеру, і нічим тут не зарадиш?

Насправді з навичками комунікабельності не народжуються, їх набувають із часом, а головним учителем є життя. Працювати над розвитком комунікабельності треба у двох напрямах:

  1. Перший — ви мусите подолати психологічний дискомфорт від вимушеного спілкування.
  2. Другий напрямок роботи над собою – це власне вправи на риторику.

Ми зібрали для вас п’ять кроків для подолання психологічного дискомфорту і три вправи на красномовство для тих, хто прагне легко спілкуватися з людьми.

Вдосконалюємо риторику

Вправа 1

Візьміть книгу, відкрийте її на будь-якій сторінці та навмання виберіть п’ять слів. А тепер складіть із цими словами невелику зв’язну розповідь. Не письмову — усну!

Фантазуйте швидко і стежте, щоб ви проказували слова чітко, виразно, з гарною інтонацією. За одне 30-хвилинне заняття ви маєте скласти 4 – 5 розповідей зі словами з різних сторінок.

Ця вправа корисна тим, що ви вчитеся швидко імпровізувати. Активізується асоціативне мислення, логіка. А це згодиться у ситуації, коли вам треба буде швидко думати, відповідаючи на питання співрозмовника.

Вправа 2

Виконуєте все те, про що я щойно розповів, але тепер уже перед дзеркалом. Потім моделюєте ситуацію, яка вас засмутила, і знову ж таки — перед дзеркалом спостерігаєте за собою.

Що сказав співрозмовник? Що відповіли ви? А як слід було відповісти? Який вираз обличчя у вас при цьому? Що подобається? Що ні? Вдосконалюйтеся!

Вправа 3

А для третьої вправи вам знадобиться диктофон. Прочитайте уривок тексту — невеликий, на сторінку — дві. А тепер перекажіть його, записуючи свою розповідь. Що вам подобається у розповіді?

Що не так? Чи твердо звучить голос? Пробуйте ще раз і ще. І зовсім добре, якщо поруч є людина, якій ви довіряєте.

Попросіть її подивитися і послухати ваш виступ. Збоку видніше, що не так. А до порад ви, будь ласка, прислухайтеся і не ображайтеся.

Долаємо психологічні труднощі спілкування

Крок перший: не уникайте спілкування

Будь-який комунікативний контакт для вас — це перша сходинка до взаєморозуміння. Будьте люб’язними, коли до вас звертаються з проханням. Уважно вислуховуйте людину і ввічливо пояснюйте, чим можете їй допомоги, а чим — ні.

Скажімо, ви не знаєте, де той будинок, про який питає перехожий. Але можна буркнути на ходу «Не знаю», а можна зупинитися, всміхнутися і сказати: «Пробачте, на жаль, не можу вам допомогти».

Є різниця, чи не так?

Крок другий: знайдіть щось приємне у кожній розмові

Скажімо, до вас обіцяв зайти давній приятель чи родич, а ви вже наперед вирішили, що вечір буде нудним і втраченим, бо вас «грузитимуть» балачками про футбол і риболовлю.

А що, як взяти ініціативу у свої руки? Задати тон розмови, почати обговорювати те, що цікавить вас? Зацікавте людину власною темою, ставте питання, просіть поради. Тоді й вечір буде цікавішим, ось побачите.

Крок третій: починайте бесіду першим

Навіть якщо у вас не дуже гарний настрій, але ви побачили на тому боці вулиці доброго знайомого — підійдіть, привітайтеся, перекиньтеся кількома фразами.

Зараз для вас дуже важливо пересилити себе і просто запитати: «Як справи, що нового?».

Слово за слово, і зав’яжеться розмова. А вам, ось побачите, стане легше на душі, бо ви не будете мучитися сумнівами: зауважив він мене чи ні? А якщо зауважив, то чому не захотів підійти першим?

Крок четвертий: будьте трішечки артистом

Якщо ви помітили, то люди, яких хочеться слухати, не поспішають, коли щось переповідають. Вони смакують деталі, вживаються у ролі, навіть щось додають від себе, аби розповідь була колоритною.

Не варто брехати, проте влучні порівняння та іронічні зауваження будуть доречними, щоб прикрасити ваш монолог і привабити слухачів.

Крок п’ятий: зберігайте оптимізм за будь-яких обставин

Сумні очі й опущені куточки губ не викликають симпатії. А доброзичлива усмішка, навпаки, прикрашає обличчя. З такою людиною хочеться спілкуватися.

Тож усміхайтесь частіше!

Активіст за права курців. Нікого не чіпаю. Час від часу публікуюсь в журналі «Фокус».

Коменти