Зазвичай роботизовані машини на виробництві виконують свої завдання, перебуваючи на безпечній відстані від тендітних людей, які їх запрограмували. Та з розвитком технологій ця дистанція буде скорочуватися. То як же роботам і людям працювати в безпосередній близькості без шкоди одне для одного?

Днями власний варіант запропонувала компанія Nvidia, яка створила робота, що вчиться, спостерігаючи за людьми.

Презентація відбулася на Міжнародній конференції з робототехніки та автоматизації (ICRA) у Брісбені (Австралія). Розробляє робота лабораторія Nvidia, яка розташована у Сіетлі.

Мета, яку поставили собі розробники, — щоб роботи розуміли: «Ось це — людина, вона зараз переносить ящики, я зараз їй допоможу». Такий сценарій можливий як вдома, так і на виробництві.

Отже, дослідники з Nvidia на чолі зі Стеном Бірхфілдом і Джонатаном Тремблеєм створили систему, яка вчить робота виконувати нові завдання, просто спостерігаючи за людиною. Поки йдеться про прості, навіть примітивні дії, тому процес чимось нагадує навчання дитини. У відео можна побачити, як людина складає різнокольорові кубики, а потім просить робота зробити те саме. І він це виконує.

Аби досягти такого результату, вчені спочатку навчили послідовність нейронних мереж знаходити об’єкти, вивели взаємозв’язок між ними, а потім згенерували програму, за допомогою якої вони й тренують свого робота.

Цікаво, що кожен свій крок система описує не у вигляді коду, а зрозумілою для людини мовою. Таким чином, дослідникам легше зрозуміти, що пішло не так, коли робот помиляється.

Дітер Фокс, відповідальний у Nvidia за дослідження в галузі робототехніки і професор Вашингтонського університету, визнав, що це лише початок, і ще багато питань треба розв’язати.

Незабаром команда планує розширити коло завдань, які зможуть виконувати роботи, і поповнити словник, необхідний для опису цих завдань.

↑ Тисни «Лайк», щоб читати нас у Фейсбуці

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти

Коменти