«Cui prodest?» або кому вигідно «топити» за «спільну» історію «рускава», «украінскава» та «бєларускава» народів?

Це питання вже понад 2 тисячі років тому сформулював такий собі Кассіан Лонгін Равілла, що був одним із двох типу «президентів» у пізній Римській республіці (мапа та базова інформація тут).

Висновок: шукаючи відповідь на складне питання, треба найперше з’ясувати — хто і з якою метою прагне нам запудрити мізки/напхати в голови вати/навішати локшини на вуха?

Моя відповідь така: впродовж останніх 250 (прописом: двохсот п’ятдесяти) років російські імперські, потім російсько/українські радянські, після 1991 р. просто російські, але за участі частини українських колег, брешуть вам просто в очі з причин цілком очевидних.

Мотив простий та ясний як Божий день: приховати факт 250-річної окупації Росією сучасних українських земель, різноманітних, послідовних, системних спроб знищення українського та інших народів та етносів, які споконвіку жили на нашій спільній території. Знищення фізичного, причому в індустріальних масштабах. Знищення історії, культури, мов, вірувань, інтелектуального спадку, правових традицій, абеток, побутових практик, поетів, письменників, мистців та й взагалі будь-кого.

Вища точка цієї політики — СРСР.

Вкотре нагадаю: лише в 1918 — 1948 рр. на території сучасної України було фізично знищено близько 20 млн. людності. Це — 70% до рівня 1917 р. і майже 50% до рівня року 1941. І це — найбільша рукотворна антропологічна катастрофа в тисячолітній історії Європи.

Не вставляє? Тепер просто уявіть, що 50-70% мешканців вашого міста, села, будинку просто зникли. Нє, не так: кожнен другий або два з трьох депортовані вночі туди, де, згідно з народним висловом, «дідько добраніч каже»/забиті кийками/отруєні газами/дохнуть від голоду, від непосильної праці за колючим дротом на ваших очах. Без надії повернутися до рідних домівок. Ось лише один приклад, лише за 1937 – 1938 роки і лише на Вінниччині.

Далі буде.

Данило.

↑ Тисни «Лайк», щоб читати нас у Фейсбуці

Історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук. Веду авторський телеграм-канал.

Коменти
Микита

Якось надто емоційно, навіть пропагандою тхне. Не маю нічого проти позиції автора, але це дивний формат: ані розгорнутий текст, ані новина. Незрозуміло, навіщо це на «Токарі». Хотілося б чогось більше схожого на «Історичну правду» або WAS, якщо Данило Борисович хоче серйозного формату, або аналізу свіжих інфоприводів, якщо формат має бути менш «тривним».

Назар Токар

Це на разі невеликий експеримент, Данило Борисович, ймовірно, шукає формат, який би був інформативним і цікавим широкому загалу.