31 грудня 2017 року для Китаю (як і для всього світу) завершилася ціла епоха — починаючи із 80-х років, ця країна приймала на переробку та утилізацію пластикові відходи від інших держав. Але з 1 січня 2018-го ця співпраця завершилась. Відтепер Піднебесна хоче мати чистіше повітря (що справедливо), тому кожен має сам давати раду своєму сміттю. Та куди все ж таки подіти 111 млн тонн непотребу з пластику, які, завдяки рішенню Китаю, ми отримаємо вже найближчими роками?
Спочатку про те, звідки така приголомшлива цифра. Дослідники з Університету Джорджії подивилися, скільки пластикових відходів імпортувала КНР із 1988 по 2016 рік. Виявилося, що, починаючи із 1992 року, ця країна переробляла 45% пластикових відходів. Лише 2016 року Китай отримав 7 млн т. Це на додачу до власних 61 млн. Спираючись на ці відомості, аналітики порахували, що до 2030 року у світі накопичиться 111 млн т відходів, які раніше могла б узяти на себе Піднебесна.
Правила гри змінилися більше ніж півроку тому. Що ж робиться зі сміттям зараз? За інформацією The New York Times, у США воно просто накопичується на полігонах. Що робити?
Є кілька найбільш реалістичних варіантів розвитку подій. Такі країни, як США, Великобританія і Німеччина, почнуть утилізувати відходи на власній території. Або й далі триматимуть у себе чи відправлятимуть їх до інших країн Південно-Східної Азії. Наприклад, до Філіппін чи В’єтнаму, припускає Деніел Хорнвег, доцент університету Онтаріо, який не брав участь у дослідженні.
З іншого боку, зараз цим регіонам бракує інфраструктури для переробки власних відходів, яких значно побільшало. Тому у цих країнах можуть вдатися до заходів обмеження за прикладом Китаю.
На думку авторки дослідження, студентки-еколога з Університету Джорджії Емі Брукс, найкращий вихід із ситуації — це відмовитися від одноразового посуду, а пляшками та пакетами користуватися наново.
«Це те, що ми можемо зробити разом. Так, важко йти цим шляхом, якщо ти один і в тебе немає підтримки. Але коли мільйони людей почнуть так робити, ситуація докорінно зміниться», — впевнена пані Брукс.
