Корольов Сергій Павлович – вчений, конструктор космічної техніки, засновник практичної космонавтики… Ось такі сухі факти його біографії ми пам’ятаємо ще зі шкільних уроків історії. Проте велич внеску Корольова в науку та неординарність особистості зазвичай лишаються поза увагою.

Прадідом Корольова був козак із Ніжина — Микола Москаленко. Народився майбутній науковець в січні 1907 року в сім’ї вчителів. Юність і дитинство провів у Ніжині: батьки розлучилися, і хлопця виховували дідусь з бабусею. У сім років, сидячи на плечах у діда, він зачаровано дивився на політ великого одеського льотчика Уточкіна. «З цього і почався мій потяг до неба», — пізніше згадував конструктор.

У 17 років Корольов спроектував власну модель літака, що отримав назву «К-5». Мріючи не лише будувати, а й випробовувати літаки, Сергій вступив до авіаційного відділення механічного факультету політехнічного інституту. У Києві Корольов за два роки дізнався про авіабудування все, що міг: він не записався до планерного гуртка, але завжди допомагав тим, хто конструював навчальні планери.

Далі було навчання у Московському вищому технічному училищі ім. Баумана. У перший же рік навчання він потрапив на лекцію, присвячену польотам «поза атмосферою». На лекції він дізнався про праці Фрідріха Цандера, який конструював прототипи міжпланетних кораблів і жив тоді у Москві.

У той період юний науковець сконструював планер «Червона зірка». Цей літак став відомим в авіаційній сфері як перший у світі безмоторний літальний апарат, на якому було виконано фігуру вищого пілотажу.

1930 року мав відбутися політ Корольова на власноруч розробленій «Червоній зірці», та раптове захворювання тифом зруйнувало ці плани — літаком керував інший пілот. Хвороба дала ускладнення, довелося робити трепанацію черепа. Після операції Корольов усе одно не полишив роботу в авіації.

Далі кар’єра розвивалася стрімко — 1931 року Сергій Павлович вступив до лав московської Групи вивчення реактивного руху, а ще за рік очолив її. Праця вчених із цієї спілки подарувала радянським військовим кілька потужних ракет, виробництво яких швидко заморозили, і ракетоплан РП-318-1, перший у Союзі пілотований літальний апарат із рідинно-реактивним двигуном.

А вже 1938 року Корольова було репресовано. У НКВС вирішили, що він проводить  роботу, спрямовану на послаблення оборонної здатності СРСР.

Корольов зазнавав безперервних катувань і тортур, йому зламали щелепи, а згодом відправили працювати на копальні Мальдяк у Магадані. У своєму проханні про виправдання Сергій Павлович писав:

«Мене звинуватили у шкідництві у галузі нової техніки… Більш неправдоподібне і безглузде звинувачення важко собі уявити, оскільки робота у галузі нової техніки завжди була для мене метою всього мого життя та улюбленою справою».

Після майже двадцяти років таборів (з 1938 по 1957-й), у квітні 1957-го Сергія Павловича було реабілітовано «за відсутністю складу злочину». Про пережите Корольов коротко писав сім’ї:

«Я не відчував раніше (до війни) всієї краси того, що нас оточує, а зараз я знаю ціну і променю сонця, і ковтку свіжого повітря, і скоринці сухого хліба».

Уже в серпні 1957-го під керівництвом вченого було успішно випробувано міжконтинентальну балістичну ракету «Р-7» масою 3 тонни й дальністю польоту 8 тис. км. Її запуск відбувся 1957 року на побудованому для цієї мети полігоні в Казахстані. Нині це космодром Байконур.

Модифікація ракети «Р-7А» зі збільшеною до 11 тис. км дальністю польоту була на озброєнні ракетних військ стратегічного призначення СРСР.

4 жовтня 1957-го було запущено на навколоземну орбіту перший в історії людства штучний супутник Землі. Його політ мав приголомшливий успіх і сприяв виникненню високого міжнародного авторитету СРСР.

Сергій Корольов є автором ідеї самої форми першого штучного супутника.

«Коли людство побачить штучний супутник, він має викликати у всіх хороші почуття. Що може бути виразніше кулі? Люди сприймуть супутник як образ, як символ космічної ери» — зазначав Корольов.

Сергій Корольов залишався незмінним керівником космічних польотів — за часів Білки та Стрілки та під час польоту Юрія Гагаріна 12 квітня 1961 року, що тривав 109 хвилин.

У серпні 1961 року у космос вирушив Герман Титов на кораблі «Восток-2», і цей політ тривав цілу добу, значно довше, ніж перебував у космосі Гагарін. 1963 року в космос полетіла перша жінка-космонавт — Валентина Терешкова. 1965 року космонавт Олексій Леонов здійснив перший вихід у відкритий космос. За всіма цими подіями стояв Корольов — залишаючись в тіні, він був «сірим кардиналом» космічної ери.

Мало кому відомо, що Сергій Корольов мав би стати Нобелівським лауреатом. Проте 1957 року радянське керівництво не повідомило Нобелівському комітету справжнє ім’я автора проекту. За життя його ім’я та розробки були засекречені. Навіть свої публікації Корольову доводилося підписувати псевдонімом «К. Сергєєв». Близьке оточення називало Сергія Павловича просто — «головний конструктор».

1966 року Корольова не стало. В офіційних джерелах зазначалося, що він пішов у розквіті сил, сповнений нових ідей та інноваційних задумів.

Останній проект Головного конструктора завершили вже після його смерті. Космічний корабель «Союз», вперше запущений у космос 1967 року, сьогодні є одним із найбільш надійних засобів доставки екіпажів до Міжнародної космічної станції.

Сергій Корольов мав безліч мрій та багато чого, досі нереального, міг втілити в життя. Але табори, перевантаження, постійні стреси — усе це остаточно підірвало здоров’я Головного конструктора.

↑ Тисни «Лайк», щоб читати нас у Фейсбуці

Коменти