Принципи політичного устрою, права та обов’язки люду зафіксовано в Основному законі (Конституції), що називався Литовський Статут.
Усього їх було три, найповніший — 1588 року. Аналогічний за характером документ у Польщі з’явився тільки в 1782-му.
Я вважаю, що це – найкращий європейський правовий кодекс свого часу. Одночасно з його нормами діяли ще й норми магдебурзького, звичаєвого, церковного (канонічного) права та інших «артикулів», «пактів», «Конвентів».
Джерелом права в тій державі – часами її називали «двоєдина держава трьох народів» (тобто КП+ВКЛ, польський+литовський+єдиний тоді руський) була польсько-русько-литовська шляхта, чисельність якої сягала 1 млн осіб – це приблизно 10% від 9 – 10 млн населення. Шляхта реалізовувала владу шляхом виборів до місцевих сеймиків, загальнодержавних Сейму та Сенату та під час виборів короля, який присягав про «непорушність прав та свобод» шляхти саме перед нею.
Територія конфедеративної (гугл в поміч) держави – сучасні Польща, Литва, Латвія, Білорусь, Правобережна Україна, Південна Естонія та західні області сучасної Російської Федерації (пруф).
Землі, які нині входять до складу України, було поділено на 6 воєводств:
- Белзьке (адміністративний центр – Белз),
- Брацлавське (Брацлав),
- Волинське (Луцьк),
- Руське (Львів),
- Подільське (Кам’янець-Подільськ),
- Київське (спочатку Київ, потім Житомир);
- з 1618 р. ще і Чернігівське (Чернігів).
Далі буде. Скоро. Розповім усе детальніше.
Данило.
