2018 р. мало кому в Україні та й у світі загалом треба доводити, що частина території України окупована фашистською державою-агресором – Російською Федерацією. На загал наші люди думають (якщо думають взагалі), що російська окупація українських земель почалася 2014 р. І це – неправда. Окупація українських земель почалася на 242 роки раніше — 1772 року. І триває донині.
Будь-яка окупація будь-якою країною країни іншої (або її частини) завжди створює силу-силенну проблем для окупованих. Але, скажімо прямо, неочевидні на початку, вони врешті-решт, перетворюють окупованих (людей і території) на невиліковний головний біль для окупантів (держави, її керівництва, населення в цілому).
Це все тому, що принципи правового, політичного, адміністративного устрою, мова, побутові практики, одяг, абетка (кирилична або латинська) абощо окупантів та окупованих принципово відрізняються.
Киньмо оком на одну лише проблему, про яку (так само як і про всі інші) окупанти поняття не мали. Окупувавши більшу частину території сучасної України (до Збруча), російські окупанти мали б щось зробити з величезною кількістю шляхти, насамперед польського, руського та литовського походження. Підкреслимо: російський відповідник — «дворянство» — означає «дворові люди» царя-батюшки, приватного власника Росії.
Дворові російські люди (пруф).
Мало хто пам’ятає: останній російський імператор Ніколай ІІ (пруф) під час Всеросійського перепису населення в графі «рід занять» зазначив: «Хозяін землі Русской».
Натомість господарем земель Речі Посполитої був аж ніяк не король, а саме шляхта, яка його обирала.
Станіслав-Август Понятовський, останній король РП.
Виборці короля, господарі, тобто приватні власники своєї держави Речі Посполитої (пруф); або забийте слово Szlachta в пошуковик і Google вам в поміч!).
1816 року, тобто за 44 роки після першого розділу РП лише на Лівобережній Україні нараховувалося понад 30 000 шляхти, ще зо 100 000 — на Україні Правобережній. Це майже на третину перевищувало чисельність усього російського дворянства! І то була лише одна велика проблема, яка постала перед окупаційною адміністрацією та центральною російською імперською владою. Що з тим робити, не мали поняття, тому діяли навпомацки, інтуїтивно, здебільшого — тупо, прямолінійно, нахабно.
Далі буде.
Данило.
