Коли виконавець каже щось у мікрофон, то звук через проводи йде на колонку і випромінюється. Якщо піднести цей мікрофон до динаміка й щось у нього сказати — це миттю з нього прозвучить і потрапить знову на мікрофон, а потім через проводи пролунає вдруге. І так до нескінченності. Спочатку ми чуємо ніби відлуння, та потім звук так часто буде бігати колами, що перетвориться на звукову кашу — і ми почуємо характерний гучний писк.
Здавалося, що за проблема — просто відійди від джерела звуку. Так і роблять: направляють колонки на слухачів, а не на мікрофон. Але якщо приміщення малесеньке, техніка якісна та ще й дуже гучна, то хай куди ти втечеш, а тебе все одно зловлять.
За своєю природою звук є хвилею, і щоб дві хвилі склалися й утворили одну велику, потрібно, аби їхні максимуми та мінімуми збігалися, бо як буде навпаки, то хвиля може навіть погаснути. Цей факт і допоможе здолати акустичний зворотний зв’язок.
Ілюстрація додавання хвиль. Жирним позначено результат складання. Коли піки повністю збігаються – найвища хвиля, а коли повністю не збігаються — пряма лінія (хвилі погасили одна одну).
Щоб піки хвиль не сходились, достатньо просто рухатися. Таким чином звуки на мікрофоні та з колонки будуть різними, і вони не складуться в гучний писк.
Але ж виконавець не може постійно гасати по сцені. Не проблема. Можна рухати лише мікрофон. Роблять це так: підвішують його над виконавцем і закручують. Це досить ефективно і вельми ефектно, проте дуже непрактично. Чи захотів би хтось, щоб навколо нього кружляв мікрофон, який ще й може тріснути по голові..? Що ж, акустики теж мають почуття гумору.
Зазвичай зі зворотним зв’язком борються за допомогою комп’ютера. Просто затримують звук перед тим, як подати його на колонки. Себто імітують рух мікрофона. А можна застосувати розумну програму: коли вона відчуває, що от-от виникне писк, то глушить ті складові акустичного сигналу, що можуть його утворити – так би мовити, долає проблему в самому зародку.
Репер Earl Sweatshirt сидить на колонці – якби не програмне придушення акустичного зворотного зв’язку, то він би вже затуляв вуха
Лишилося відповісти на питання: чим же корисний акустичний зворотний зв’язок?
Ми бачимо, що виникає він лише тоді, коли мікрофон ввімкнено. Якщо виконавець «співає» під фонограму, то ні про який писк мови йти не може, бо його мікрофон вимкнено. Таким чином це неприємне пищання означатиме, що ви слухаєте живе виконання, а не фальшивку. Головне, щоб хитрі виконавці не почали додавати цей писк у фонограму, щоб зімітувати справжній звук.
