На багатьох електромобілях, про які ми пишемо, можна помітити значок «Zero Emission». Такі автівки не продукують жодних викидів. Останнім часом це стало великою цінністю.
У CO2 є різні форми, але газоподібна, себто вуглекислий газ, зустрічається в природі найчастіше. Якщо помістити його на глибину 700 метрів під воду, рівень тиску перетворитись газ на рідину. При температурі близько -78,5°С він стає сухим льодом, який магазини часто використовують для зберігання їжі у холодильниках.
Вуглекислий газ не має ні кольору, ані запаху. Зазвичай він не має і смаку, але якщо ви вдихнете велику кількість СО2, то відчуєте кислуватий присмак у роті. Це відбувається тому, що він розчиняється у слині, утворюючи слабкий концентрат кислоти.
Здатність діоксиду вуглецю розчинятися у воді майже 300 років тому помітив швейцарець Якоб Швепп, і його торговельна марка Schweppes існує до нині.
СО2 є важливою складовою нашої атмосфери та океанів. Діоксид вуглецю не підтримує горіння, тому його часто використовують у вогнегасниках та різних системах пожежогасіння. До речі, секрет фокусу, в якому запалену свічку гасять з нібито порожньої склянки полягає саме у цій властивості діоксиду вуглецю.
Продукують його у природі не тільки рослини і тварини. У вулканічній місцевості виділяються вулканічні гази, складовою яких є окрім іншого й СО2. Газ виділяється прямо з землі, зі зламів та тріщин, які називаються мофетами.
Також він утворюється від горіння та органічного розкладання. СО2 є у вугіллі, нафті, торфі. Величезна його кількість є в світових океанах у рідкому вигляді.
Як і кисень, вуглекислий газ дуже потрібен нашому організму, але його надмірна кількість може стати шкідливою. 2015 року вміст СО2 в атмосфері нашої планети вперше досяг відмітки у 400 часток на мільйон (ppm — parts per million). Востаннє, за словами метеорологів, таке було 3-5 млн років тому.
Діоксид вуглецю — це парниковий газ, який майже не вступає в реакцію з іншими елементами, і тому поступово накопичується в атмосфері Землі. Таким чином він утримує теплове випромінювання, що йде від Сонця на поверхню Землі, і заважає йому повернутися назад до космосу. Це і називають парниковим ефектом.
Небезпечність ситуації у тому, що наша діяльність напряму впливає на кількість СО2 в атмосфері. Якщо його стане забагато (а його вже забагато), парниковий ефект посилиться і призведе до глобального потепління.
Варто зауважити, що глобальне потепління виглядає зовсім не так, як у фільмах. Не буде жодної гігантської хвилі, що всіх затопить. Усе відбуватиметься поступово: рівень океану підніметься та затопить найближчі до берегів міста; сухі регіони стануть ще більш сухими, а вологі — ще вологішими. У перших почнеться дефіцит води, а у других — проблеми з комахами, що переносять смертельні хвороби.
Це легко побачити на карті. Давайте поглянемо на можливі сценарії збільшення середньої температури планети:
Як відбувається глобальне потепління?
Якщо температура на Землі різко підвищиться хоча б на 2°С, може початися моторошний процес: мерзлі ґрунти почнуть танути, вивільняючи величезну кількість метану в атмосферу. Внаслідок цього атмосфера почне утримувати ще більше сонячного тепла і це ще більше підвищить температуру.
Наразі врятувати ситуацію можна тільки шляхом різкого скорочення викидів СО2 завдяки відновлювальним джерелам енергії та екологічному транспорту. Дедлайн – 2050-й рік, далі можна вже нічого не робити.
На сьогодні одним з найефективніших рішень є переробка СО2 у паливо. Французи Soletair розробили установку, яка дозволяє переробляти СО2 в етанол, водень і навіть бензин. Завдяки комп’ютерному моделюванню, установка вміщується у стандартний 6-метровий контейнер.
Канадський стартап Carbon Engineering також працює над переробкою СО2 у паливо, а у Швейцарії торік відкрився перший у світі завод із переробки діоксиду вуглецю з повітря. Схема досить проста: вентилятори всмоктують повітря, фільтрують СО2, а тепло, яке виділяється, перенаправляють до теплиць.
На жаль, цей завод може переробляти лише 900 тонн СО2 на рік, це дорівнює викидам в атмосферу 200 автомобілів.
Аеропорт Мюнхену поставив собі за мету досягнути нульового рівня викидів СО2 до 2030-го року. У їхній стратегії прописано, що увесь автопарк замінять на електрокари BMW i3 та гібриди BMW 530e, про які ми писали раніше.
Ще одним виходом із ситуації з глобальним потеплінням є магнезит. Цей мінерал вирощують і він, мов губка, всмоктує в себе вуглекислий газ. Але геоінженери Університету Трента в Канаді наразі стоять перед серйозною економічною проблемою — на видалення 500 кг діоксиду вуглецю з атмосфери потрібна тонна магнезиту. Його планують розпиляти в атмосфері, аби забирати надлишки СО2.
Утім, ціна за такі методи регулювання клімату може бути занадто високою, бо розпилення мінералів у атмосфері зменшує кількість сонячного світла. Коли 1991 року вибухнув вулкан Пінатубо, він викинув у атмосферу близько 20 млн тонн діоксиду сірки. Це зменшило кількість сонячного світла, і згодом врожайність на сусідніх полях знизилася на 10%.
За останні 100 років ми довели Землю до стану, коли побічні ефекти від виправлення ситуації з СО2 нічим не кращі за саму проблему з СО2…
Процес цілком можна побудувати таким чином, що вміст СО2 буде зменшуватись, а не збільшуватись. :) І тут не розпилювати хрінь різну треба, а збільшити площу лісів, які нещадно скорочуються в багатьох країнах. Саме завдяки фотосинтезу вуглекислий газ зникає з повітря. В набагато більшій кількості ніж у заводах Carbon Engineering чи різних магнезитах. Треба висадити знову ліси на планеті. Бо без лісів нам буде гаплик.