На багатьох електромобілях, про які ми пишемо, можна помітити значок «Zero Emission». Такі автівки не продукують жодних викидів. Останнім часом це стало великою цінністю.

У CO2 є різні форми, але газоподібна, себто вуглекислий газ, зустрічається в природі найчастіше. Якщо помістити його на глибину 700 метрів під воду, рівень тиску перетворитись газ на рідину. При температурі близько -78,5°С він стає сухим льодом, який магазини часто використовують для зберігання їжі у холодильниках.

Вуглекислий газ не має ні кольору, ані запаху. Зазвичай він не має і смаку, але якщо ви вдихнете велику кількість СО2, то відчуєте кислуватий присмак у роті. Це відбувається тому, що він розчиняється у слині, утворюючи слабкий концентрат кислоти.

Здатність діоксиду вуглецю розчинятися у воді майже 300 років тому помітив швейцарець Якоб Швепп, і його торговельна марка Schweppes існує до нині.

СО2 є важливою складовою нашої атмосфери та океанів. Діоксид вуглецю не підтримує горіння, тому його часто використовують у вогнегасниках та різних системах пожежогасіння. До речі, секрет фокусу, в якому запалену свічку гасять з нібито порожньої склянки полягає саме у цій властивості діоксиду вуглецю.

Продукують його у природі не тільки рослини і тварини. У вулканічній місцевості виділяються вулканічні гази, складовою яких є окрім іншого й СО2. Газ виділяється прямо з землі, зі зламів та тріщин, які називаються мофетами.

Також він утворюється від горіння та органічного розкладання. СО2 є у вугіллі, нафті, торфі. Величезна його кількість є в світових океанах у рідкому вигляді.

Як і кисень, вуглекислий газ дуже потрібен нашому організму, але його надмірна кількість може стати шкідливою. 2015 року вміст СО2 в атмосфері нашої планети вперше досяг відмітки у 400 часток на мільйон (ppm — parts per million). Востаннє, за словами метеорологів, таке було 3-5 млн років тому.

Діоксид вуглецю — це парниковий газ, який майже не вступає в реакцію з іншими елементами, і тому поступово накопичується в атмосфері Землі. Таким чином він утримує теплове випромінювання, що йде від Сонця на поверхню Землі, і заважає йому повернутися назад до космосу. Це і називають парниковим ефектом.

Небезпечність ситуації у тому, що наша діяльність напряму впливає на кількість СО2 в атмосфері. Якщо його стане забагато (а його вже забагато), парниковий ефект посилиться і призведе до глобального потепління.

Варто зауважити, що глобальне потепління виглядає зовсім не так, як у фільмах. Не буде жодної гігантської хвилі, що всіх затопить. Усе відбуватиметься поступово: рівень океану підніметься та затопить найближчі до берегів міста; сухі регіони стануть ще більш сухими, а вологі — ще вологішими. У перших почнеться дефіцит води, а у других — проблеми з комахами, що переносять смертельні хвороби.

Це легко побачити на карті. Давайте поглянемо на можливі сценарії збільшення середньої температури планети:

Температура Землі, якщо кількість викидів СО2 після 2020 року буде зменшуватися.

Шкала температур.

Температура регіонів Землі, якщо кількість викидів СО2 не зменьшиться.

Як відбувається глобальне потепління?

Якщо температура на Землі різко підвищиться хоча б на 2°С, може початися моторошний процес: мерзлі ґрунти почнуть танути, вивільняючи величезну кількість метану в атмосферу. Внаслідок цього атмосфера почне утримувати ще більше сонячного тепла і це ще більше підвищить температуру.

Наразі врятувати ситуацію можна тільки шляхом різкого скорочення викидів СО2 завдяки відновлювальним джерелам енергії та екологічному транспорту. Дедлайн2050-й рік, далі можна вже нічого не робити.

На сьогодні одним з найефективніших рішень є переробка СО2 у паливо. Французи Soletair розробили установку, яка дозволяє переробляти СО2 в етанол, водень і навіть бензин. Завдяки комп’ютерному моделюванню, установка вміщується у стандартний 6-метровий контейнер.

Установка Soletair з переробки СО2.

Канадський стартап Carbon Engineering також працює над переробкою СО2 у паливо, а у Швейцарії торік відкрився перший у світі завод із переробки діоксиду вуглецю з повітря. Схема досить проста: вентилятори всмоктують повітря, фільтрують СО2, а тепло, яке виділяється, перенаправляють до теплиць.

На жаль, цей завод може переробляти лише 900 тонн СО2 на рік, це дорівнює викидам в атмосферу 200 автомобілів.

Аеропорт Мюнхену поставив собі за мету досягнути нульового рівня викидів СО2 до 2030-го року. У їхній стратегії прописано, що увесь автопарк замінять на електрокари BMW i3 та гібриди BMW 530e, про які ми писали раніше.

Ще одним виходом із ситуації з глобальним потеплінням є магнезит. Цей мінерал вирощують і він, мов губка, всмоктує в себе вуглекислий газ. Але геоінженери Університету Трента в Канаді наразі стоять перед серйозною економічною проблемою — на видалення 500 кг діоксиду вуглецю з атмосфери потрібна тонна магнезиту. Його планують розпиляти в атмосфері, аби забирати надлишки СО2.

Утім, ціна за такі методи регулювання клімату може бути занадто високою, бо розпилення мінералів у атмосфері зменшує кількість сонячного світла. Коли 1991 року вибухнув вулкан Пінатубо, він викинув у атмосферу близько 20 млн тонн діоксиду сірки. Це зменшило кількість сонячного світла, і згодом врожайність на сусідніх полях знизилася на 10%.

За останні 100 років ми довели Землю до стану, коли побічні ефекти від виправлення ситуації з СО2 нічим не кращі за саму проблему з СО2…

↑ Тисни «Лайк», щоб читати нас у Фейсбуці

Renewable energy sources Bachelor. Ukrainian Catholic University Assistant. Writing about solar panels, EV's and ecology.

Коменти
Іван Янковий

Процес цілком можна побудувати таким чином, що вміст СО2 буде зменшуватись, а не збільшуватись. :) І тут не розпилювати хрінь різну треба, а збільшити площу лісів, які нещадно скорочуються в багатьох країнах. Саме завдяки фотосинтезу вуглекислий газ зникає з повітря. В набагато більшій кількості ніж у заводах Carbon Engineering чи різних магнезитах. Треба висадити знову ліси на планеті. Бо без лісів нам буде гаплик.