Невдоволення, збурення, несприйняття перспективи downshifting’у в середовищі руської, православної, козацької шляхти неважко уявити. Формальних доказів або не було, або на всіх не вистачало. А позаяк природа не терпить порожнечі, докази «формальні» стали повсюдно заміняти «доказами» історичними.

Іншими словами: панівний статус «української» шляхти, на її думку, походив не від наявності документальних підтверджень, а від традиції. Не забуваймо: привілейоване становище тут, на «українських» землях до окупації, надавалося за вірну службу, насамперед військову, польськими Королями та литовськими Великими князями.

Простіше кажучи, за такий статус платили «податок крові».

Запит всюди та завжди породжує пропозицію. На світ Божий з’являється перша і єдина, «академічна», як на ті часи, аналітична розвідка — «Синопсис Київський». Ініціатор (а можливо, й один з авторів) — уродженець Прусії, радикально налаштований (сьогодні його назвали б «екстремістом») колишній протестант, спудей (тобто студент) католицьких вишів, згодом новонавернений православний монах Інокентій Гізель (1600—1683).

І. Гізель. Колекція Національного художнього музею України

Висуванець Петра Могили за підтримки добродійника обіймає важливу посаду ігумена Кирилівського монастиря, а також стає архімандритом Києво-Печерської лаври й ректором Києво-Братського колегіуму.

Зміст «Синопсиса»: компіляція нічим не обґрунтованих «історичних фактів», а простіше кажучи — мішанина легенд, переказів та пліток. Хронологічні межі: від Київської Русі до другої половини XVII ст.

Власне, титульна сторінка фальсифікату

Основні ідеї

  1. ґлорифікація Києва — найдавнішого православного центру всієї Русі,
  2. пропаганда «єдності» православних «російського» та «українського» народів,
  3. спадкоємність московських князів від князів київських,
  4. православний панславізм.

Упродовж півтора століття витримав понад 30 перевидань. Перекладався грецькою, латинською, молдавською. Був найбільш розповсюдженим та цитованим «історичним» твором» на території сучасних Білорусі, Болгарії, Молдови, Росії, Сербії, України.

Сьогодні з піною у рота всю цю пургу безупинно повторюють московські пропагандисти «Рускава міра», наша вітчизняна «вата», та й не тільки вони.

Ціна: тисячі загиблих українських Воїнів, сотні тисяч вимушено переселених осіб, розгардіяш всеєвропейського масштабу.

Це не рахуючи 298 загиблих рейсу MH17.

Це не рахуючи 7 десятків українських політв’язнів різних національностей, яких мордують в російських тюрмах.

Це не рахуючи і тих, хто ще віддасть життя за наше право бути собою, бути вільними та відповідальними громадянами на своїй землі, у своїй державі.

І це тільки від 2014 р.

А до того року було ще 242 роки…

Далі буде.
Данило.

Історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук. Веду авторський телеграм-канал.

Коменти

do-While

Історію в маси, пан Данило!