Початок ХХ століття видався дивним часом для західної науки, адже Альберт Ейнштейн розвивав свої теорії відносності, а Зиґмунд Фройд поклав початок психоаналізу.
Карл Поппер звернув увагу на ці течії та визначив, що варто називати наукою, а що — псевдонаукою.
З часом дослідження Поппера були суттєво поглиблені й сьогодні саме вони багато в чому можуть пояснити, як саме ми отримуємо і сприймаємо нові знання.
