Спільнодрук в дії — як українці своїми силами відроджують книгодрукування

Краудфандинґ або ж фінансування громадою — ідея не надто нова. Відколи 2009 року у США стартував проект колективного фінансування Kickstarter, який швидко здобув мегапопулярність, його клони й аналоги з’явилися ледь не в кожному куточку світу. В основі краудфандинґу лежить здатність мереж об’єднувати велику кількість людей навколо спільних інтересів і цілей, а також широка доступність інтернету та зручність онлайн-платежів.

А от краудпаблішинґ (спільнодрук) — явище справді малопоширене й навіть унікальне. В Україні такий проект під назвою «Платформа краудпаблішинґу “Комубук“» з’явився восени 2015 року.

Його появу зумовило насамперед те, що традиційні українські видавництва впродовж тривалого часу з різних причин були вкрай неактивними, а отже, для українських читачів залишалися недоступними не лише найгарячіші світові новинки, але й ті автори та твори, на кшталт Джеймса Джойса, Вірджинії Вулф чи Філіпа К. Діка, які вже давно стали класикою ХХ століття. Хоча варто зазначити, що запуск проекту збігся із суттєвим пожвавлення українського книговидавничого ринку, тож нині проблема доступності україномовної книжки вже не є такою гострою.

Як працює «Комубук»?

Працює він доволі просто. Команда проекту оцінює вартість видання певних книжок і, провівши необхідну підготовчу роботу, оголошує збір коштів, який зазвичай триває 60 днів. За цей час усі охочі можуть підтримати те чи інше видання, й, якщо потрібну суму вдається зібрати, згодом отримують свої примірники. Якщо зібраних грошей бракує, платформа «Комубук» може дофінансувати видання власними коштами або ж зобов’язана повернути учасникам їхні внески.

Саме завдяки колективному фінансуванню та небайдужості тисяч учасників українською зазвучали твори таких визначних письменників, як Джозеф Конрад, Вірджинія Вулф, Філіп Дік, Вільям Берроуз, Гантер Томпсон, Шарль Бодлер та понад десяток інших. І хоча поміж опублікованих перекладів — здебільшого художні твори, команда проекту намагається приділяти увагу і більш серйозній гуманітарній літературі.

Зокрема, 2016 року платформа видала «Етику» визначного сучасного французького філософа Алена Бадью (до речі, зараз триває збір на друге, доповнене видання цієї книжки), а в останній на сьогодні черзі — працю «Погляд навскіс. Вступ до теорії Жака Лакана через популярну культуру» знаменитого мислителя лаканіанської школи Славоя Жижека та захопливу науково-популярну книжку всесвітньовідомого американського палеонтолога Ніла Шубіна «Риба всередині нас».

Нещодавно на «Комубук» розпочався збір коштів на наступну, вже п’яту, чергу видань, до якої увійшло вісім цікавезних книжок та авторів — від уже традиційних для платформи Філіпа Діка та Славоя Жижека до короля жахів Говарда Філіпса Лавкрафта, знаменитого південнокорейського письменника Хвана Соґьона та засновника психоаналізу Зиґмунда Фройда.

Видання п’ятої черги

«Парідеґі»
Хван Соґьон

Вона народилася сьомою донькою в сім’ї, де так гаряче чекали на хлопчика. Боячись гніву чоловіка, напівпритомна матір залишає її у лісовій хащі, однак вірний пес родини, відчувши біду, приносить немовля додому. Довгий час вона житиме без імені, ще зовсім дитиною захворіє на страшну недугу, після якої отримає здатність спілкуватися з тваринами та світом потойбіччя. Так розпочинається історія Парі, дівчинки з Північної Кореї, чиє ім’я буквально означає «залишена».

В майбутньому на Парі чекають лихоліття державного насильства й голоду, які руйнують їхню велику родину і розпорошують її по світу, поневіряння в китайській глушині, болючі втрати найрідніших, моторошна подорож у трюмі корабля контрабандистів, що нелегально переправляють людей до Європи, а там — чужий та непривітний Лондон, такий далекий від рідної домівки.

Майстерно поєднавши міф та реальність у кращих традиціях магічного реалізму, роман «Парідеґі» (2007) південнокорейського письменника Хвана Соґьона (нар. 1943 р.) є напрочуд ліричною, і водночас епічною оповіддю, де в долю окремої людини вплітаються питання тероризму й нелегальної імміграції, війни та кордонів, рас і релігій, а головне — прощення й порятунку надламаних історією людських душ.

Майже незнайомий українським читачам Хван Соґьон є одним із найвідоміших корейських письменників сьогодення та найімовірнішим претендентом від Південної Кореї на здобуття Нобелівської премії з літератури.

«Лийтеся сльози, сказав полісмен»
Філіп К. Дік

11 жовтня 1988 року Джейсон Тавернер — чи не найвідоміший на планеті телеведучий, чиїм розважальним шоу захоплюються десятки мільйонів глядачів, та вже наступного дня він прокидається у брудному мотелі цілковитим «ніким».

Він не просто втратив своїх друзів, славу й багатство, схоже, він втратив також власну ідентичність. Однак у клаустрофобному дистопічному світі роману «Лийтеся сльози, сказав полісмен», де кожен доносить на кожного і здається, що всі, навіть поліція, мають свої брудні таємниці, нездатність довести, хто ти є, означає, що в кращому разі ти автоматично потрапиш до таборів примусової праці, а в гіршому — помреш.

Відчайдушно намагаючись вижити в цьому сповненому пасток і небезпек середовищі, герой роману ступає на шлях, який дасть йому змогу не лише розкрити таємницю власного «зникнення», але й поглянути на своє колишнє життя з перспективи, що ніколи не відкрилася б тій марнославній знаменитості, якою він був всього кілька днів тому.

Написаний 1974 року, в часи, коли Філіп Дік переживав один із найважчих періодів свого життя, роман «Лийтеся сльози, сказав полісмен» — це зворушлива й дуже особиста притча про людську самотність, але заразом і про нашу здатність врешті пізнати те, ким ми є насправді. Номінований на премії «Г’юго» та «Неб’юла», цей роман є водночас одним зі стилістично найдовершеніших творів в усьому доробку Філіпа Діка.

«Історії хвороб. Дора. Шребер. Людина-щур»
Зиґмунд Фройд

Психоаналітичні теорії Зиґмунда Фройда (1856—1939) мали безпрецедентний вплив на інтелектуальний розвиток усього ХХ століття. Геніальний винахідник і вчений для одних та безсоромний обмовник людства для інших, Фройд усе життя з наполегливістю та ретельністю класичного науковця рухався до своєї великої мети — зробити людину зрозумілішою для неї самої, навіть якщо для цього треба безжалісно зруйнувати її численні ілюзії та переступити через усталені суспільні цінності і табу.

Критики психоаналізу, яких ніколи не бракувало, часто забувають, що від самого початку кар’єри Зиґмунд Фройд був передовсім лікарем-практиком, який вибудовував свої теорії на твердій основі реальних клінічних випадків, а своє завдання бачив у тому, щоб полегшити страждання пацієнтів, допомігши їм позбутися патологічних симптомів та фобій.

Пропоноване видання містить три найвідоміші «історії хвороби» з описаних Фройдом, які дають читачеві змогу зазирнути за лаштунки психоаналізу й безпосередньо зануритися в ту «роботу тлумачення», з якої пізніше постали узагальнені постулати психоаналітичного вчення.

Поряд із «Тлумаченням сновидінь» та кількома теоретичними працями, реальні історії психічних розладів, описані Фройдом, — невроз «Дори», обсесивний розлад «Людини-щура» та психоз Даніеля Пауля Шребера — входять до основного корпусу текстів Зиґмунда Фройда і вже віддавна стали класикою психоаналітичної теорії.

А ще — це історії, які просто цікаво читати та які інколи полонять увагу читача не гірше, аніж справжні детективні оповідання, тільки кмітливого детектива тут заступає не менш спостережливий аналітик, а замість історії моторошного злочину перед читачем розгортається приголомшлива, відверта оповідь про складний внутрішній світ людини.

«Як читати Лакана»
Славой Жижек

Відкриваючи кожен із семи розділів своєї праці «Як читати Лакана» влучною цитатою з корпусу текстів знаменитого французького психоаналітика та користуючись нею для тлумачення різноманітних філософських, мистецьких та ідеологічних продуктів, Славой Жижек наочно демонструє нам мистецтво читання з Лаканом, і водночас, ніби вправний фокусник, непомітно перетворює його на тлумачення самого Лакана.

У центрі уваги словенського філософа, як і в багатьох інших його працях, опиняється людський суб’єкт, його/її децентроване бажання, виміри інтерпасивності й іншого, а також хитросплетіння супер-еґо й закону, які у нашу пермісивну епоху своєрідного «примусу до насолоди» набувають цілком нового звучання.

Праця Славоя Жижека «Як читати Лакана», що була вперше опублікована 2006 року як частина знаменитої серії видань про видатних мислителів під загальною редакцією британського філософа Саймона Критчлі — це не лише неперевершений вступ до системи думки Жака Лакана, а й пристрасний захист психоаналізу загалом, який сьогодні дедалі частіше опиняється між Сциллою невігластва й обскурантизму та Харибдою надмірно оптимістичного фармакологічного сцієнтизму.

«Мертві»
Олександр Харчук

Він молодий і зазвичай самотній. За спиною в нього пустка не надто щасливого дитинства й болюча втрата тієї єдиної людини, що дарувала йому відчуття затишку й захищеності. Тому в минуле він поглядає часто, однак із сумішшю ностальгії та болю.

Його теперішнє буденне й безбарвне, зіткане з випадкових розмов за пляшкою пива, зустрічей, після яких залишається більше питань, аніж відповідей, і глухого, але майже відчутного на дотик розпачу.

Його доросле життя не таке, як мріялося в дитинстві, воно тисне й жене його далі, щодня змушуючи до складного вибору. Він приголомшений і спантеличений, він не просто на роздоріжжі, схоже, він узагалі не впевнений, чи варто йти далі… «Мертві» — дебютна збірка малої прози Олександра Харчука — це, безумовно, один із найвиразніших голосів того молодого українського літературного покоління, яке розпочинає свій шлях лише зараз, наприкінці другого десятиліття ХХІ століття.

«Поклик Ктулгу та інші історії жаху»
Говард Філіпс Лавкрафт

Розкішні світи фантазії й жаху, витворені Говардом Філіпсом Лавкрафтом (1890—1937), от уже майже сто років викликають заціпеніння й подив мільйонів шанувальників у всьому світі. Творячи осібно від мейнстриму американської та світової літератури 1920–1930-х років, за свого життя Лавкрафт був майже невідомий поза колом читачів дешевих журналів, що спеціалізувалися на розважальній літературі, а славу здобув лише посмертно, несподівано посівши одне з чільних місць серед класиків ХХ століття.

Тонкий психолог і прекрасний стиліст, наділений нестримною химерною уявою, він спромігся витворити у своїх численних оповіданнях та повістях неповторний фантастичний світ, просякнутий особливими, суто лавкрафтівськими жахами та міфологією.

Вплив Лавкрафта на літературу та популярну культуру ХХ століття важко переоцінити. Його творчість захоплювала й надихала багатьох митців та мислителів — від Хорхе Луїса Борхеса й Вільяма Берроуза до Стівена Кінґа, Жіля Дельоза й гурту Metallica. Однак передусім Лавкрафт — самобутній яскравий письменник, якого хочеться читати, й твори якого полонять увагу з першого ж речення та не відпускають до останнього.

Пропоноване видання містить добірку найкращих творів письменника у талановитих перекладах Тараса Бойка й Анатолія Олійника, які роблять моторошну атмосферу «Поклику Ктулгу» та інших історій жаху відчутною майже на дотик.

«Етика. Есе про розуміння зла»
Ален Бадью

Цю невелику за обсягом книжку визначного сучасного французького філософа було написано для популярної серії видавництва Nous, присвяченої основним філософським поняттям. Однак там, де можна було б очікувати на сухий та тезисний вступ, Ален Бадью наважився на палкий памфлет проти панівної нині етичної ідеології.

На думку Бадью, головна помилка сучасної ліберальної етики в тому, що вона спершу намагається дати догматичне визначення зла, а вже потім переходить до окреслення добра або істини як його відсутності. Опонуючи таким теоретикам, Бадью пропонує позитивну доктрину, яку він називає «етикою істин», стверджуючи, що справжній філософ має передусім визначити те, що є «добрим» або «істинним», а зло ідентифікувати просто як зраду або відхід від цих істин.

Хоча «Етика» Алена Бадью насамперед намагається привести читача до глибшого розуміння природи добра і зла, вона може стати також і неперевершеним вихідним пунктом для загального знайомства з філософськими концепціями цього визначного мислителя, який в Україні поки що, на жаль, залишається маловідомим.

Видання містить також ґрунтовну передмову відомого канадського дослідника філософії Алена Бадью Пітера Голлворда, написану для американського видання «Етики» (видавництво Verso, 2001), а також розлогу статтю Славоя Жижека «Психоаналіз та постмарксизм: випадок Алена Бадью», яка пропонує стислий огляд базових понять французького мислителя, а заразом і в певний спосіб полемізує з філософськими поглядами Бадью з позицій лаканівського психоаналізу.

«Покоління Х»
Дуґлас Коупленд

Біблія дауншифтерів, роман «Покоління Х» Дуґласа Коупленда — це історія «офісного планктону», який розчарувався в ідеології успіху та щастя, що нав’язується сучасною корпоративною культурою.

Якби український переклад роману вийшов одночасно з оригінальним американським виданням, нам, напевне, було б важко зрозуміти його вповні. Однак сьогодні, коли минуло понад 20 років корпоративного капіталізму, в Україні з’явилося ціле покоління, яке з легкістю впізнає себе в героях Дуґласа Коупленда.

Роман «Покоління Х» — це зворушлива розповідь про пошуки молоддю власної дороги в житті, навскісно і часто всупереч тим шаблонам, що наполегливо насаджує нам «суспільство реклами». І розказана ця історія з палкістю, прозірливістю та дотепністю справжнього культурного маніфесту.

Автор тексту — Павло Швед, засновник «Komubook».