П’ять несподіваних фактів про історію залізниці

Якщо ви не хочете стати жертвою аварії, то вам слід пересуватися повсюди виключно потягом. Бо, згідно з науковими дослідженнями, саме потяг (або поїзд) — найбезпечніший у світі вид транспорту, де на 200 млн км шляху припадає лише одна загибель.

4 листопада в Україні щорічно відзначається День залізничника, тож з цієї нагоди ми зібрали для вас п’ять цікавих фактів з історії залізниці, про які ви не знали, і які можуть вас зацікавити.

Факт перший — перший поїзд

Першу залізницю було побудовано в Британській імперії, у 1823-30 роках. Ну, це очевидячки правда, бо де ж іще, як не у найбагатшій, найбільшій і найтехнологічнішій країні мав з’явитися перший в історії механічний транспорт.

Ліверпуль, портовий центр імперії, в цей час отримував шалені надходження товарів з-за кордону. І з кожним роком розвозити ці товари на повільних конях Британськими островами ставало дедалі складніше. Тому 1823 року англійці розпочали будівництво залізниці між містами Ліверпуль та Манчестер, яка мала б значно полегшити транспортування товарів.

1830 року проект було відкрито — перші рейки, паротяги та вагони розпочали свою роботу. Щоправда, пасажири без даху над головою, на лавах у тісних міні-вагончиках більше нагадували відвідувачів парку атракціонів, одначе тоді їм і такі умови пересування видавалися напрочуд зручними.

Вже незабаром залізниця продемонструвала приголомшливі успіхи в перевезенні не лише товарів, але й самих англійців. Після цього Британську імперію, а згодом й увесь світ охопила манія залізничного будування.

Також цікаво: Стоктон-Дарлінґтонська залізниця.

Факт другий — перша жертва на колії

Хоча під поїздом вмерти — це треба добре постаратися, та хтось же таки мав бути першим і в цій справі. Історія зберегла й такий факт.

Видатний британський політичний діяч, депутат англійського парламенту Вільям Гаскіссон запам’ятався нам, як перша людина, що загинула під потягом (як не дивно, саме під першим потягом).  Так, Гаскіссон відвідав відкриття першої залізниці Ліверпуль — Манчестер, хоча лікар не радив йому там бути.

Містер Вільям був надзвичайно незграбним, він вже не раз падав, бився і травмувався у подорожах, пережив операцію на нирках. Того дня він вийшов прямо на колію, щоб привітатися з герцогом Веллінґтоном, одначе не помітив поїзда, що рухався в кількох метрах від нього.

Поїзд їхав досить повільно (перші паротяги набирали швидкість не більше ніж 27 км/год), одначе Гасскінсон запанікував і не встиг відійти вбік. Паротяг наїхав на нього й переламав англійцю ноги, а за кілька годин той помер у лікарні.

Факт третій — перша залізниця в Україні

А коли потяг вперше запрацював в Україні? Інколи кажуть, що це сталося 1865 року, на залізниці Одеса — Балта. В Російській імперії — так, але якщо брати до уваги всю Україну, то перша залізнична дорога запрацювала на чотири роки раніше за Одеську, межи містами Львів та Перемишль.

Цій знаменній події передувало створення 1840 року генерального плану спорудження «Галицької залізниці імені Карла Людвіґа». Автором плану та керівником будівництва виступив галицький політичний діяч Лев Людвік Сапіґа. Мережа залізничних сполучень, що охоплювала більшу частину Галичини, з’єднувала такі населені пункти: Бохня — Дембиця — Ряшів — Переворськ — Перемишль — Львів. Загальна довжина цієї лінії становила понад 250 км. Будівництво розпочалося на Західній Галичині 1856 року, а до українських земель, як бачимо, дісталося аж шістдесят першого.

Перші рейси паротягів Галичина зустрічала з гучними музиками.

Також цікаво: Інкерманська залізниця.

Факт четвертий — віадуки

Віадуки… Це не акведуки, але слово теж римське. Цим словом називали мости, які будувалися через каньйони та річки для прокладання залізниці. В період стрімкого залізничного будування, яке особливо розвинулося в Україні після відкриття залізниці Одеса — Балта, тут було споруджено й багато віадуків, яким зараз понад сто років, а частина з них і досі функціонує.

Три ці старовинні кам’яні велетні розташовані на Тернопільщині: в селах Буцнів, Кровинка і Плебанівка, а у селі Лавочне на Львівщині їх одразу два. Окремо слід згадати про віадук у Ворохті, що неподалік від Говерли. Його довжина становить 200 метрів. Нині він є, певне, найвідомішим, тому, як історична пам’ятка, двотисячного року був виведений з експлуатації.

А ось у селі Панівці на Поділлі стоїть височезний недобудований віадук початку XX століття, тут його називають «мостом-привидом». Віадук мав з’єднати залізничні мережі Російської імперії з Австро-Угорськими, але через Першу світову війну будівництво повністю зупинили.

Загальне враження від цього віадука доповнюється високим земляним насипом довжиною в кількасот метрів, яким мав проходити потяг.

Факт п’ятий — залізничний бій

Під час двох українсько-радянських воєн (1918 та 1919) відбулося чимало битв, і трагічних, і переможних; одначе найбільше в історичній пам’яті зберігся саме бій під Крутами. Та не всі добре знають про справжній перебіг цього бою та про те, яку роль у ньому відіграла залізниця.

Недарма саме залізничним прямим рейсом тритисячна армія Михайла Муравйова наближалася до Києва. Залізниця вже давно довела, що вона – найшвидший засіб пересування, зокрема, і під час війни, а блискавичний наступ — це саме те, що було потрібно більшовикам.

За кілька годин вони були б у Києві, а Українська центральна рада — під арештом. Але на залізничній станції в селі Крути червоних зустріли окопані та добре озброєні українські солдати. Затримавши армію Муравйова в шестигодинному бою, захисники Крут сіли на поїзд та відступили, знищуючи за собою залізничну колію, що дало змогу суттєво затримати більшовицьку армію.

Екранізацію історії Крут чекаємо вже в лютому у вітчизняному фільмі «Крути 1918».

Насамкінець

І наче залізниця — дві рейки, локомотив, хоровод вагонів та й усе, що тут ще скажеш? Але ж скільки цікавих людських доль, вчинків, подій та фактів, пов’язаних із цим видом транспорту, можна відшукати в нашій з вами історії.

І нарешті, зосталося лише щиро привітати всіх українських залізничників із їхнім професійним святом.