Ця приказка є класичним прикладом того, як істинну її форму (про яку ми дізнаємося нижче) спаплюжили задля просування в українському суспільстві принципів слабкості духу та байдужості до речей навколо.
Це можна порівняти лише з подіями 90-х років, коли нас запевнили, що наші підприємства неефективні, і їх розпродали, виходячи з «економічної логіки», а не банально розікрали задля свого збагачення.
До моєї поїздки в Чигирин я теж був впевнений у найвідомішій версії цієї поговірки, хоча мені вона завжди здавалася якоюсь дивною. Бо у випадку прямого нападу, приміром, тих самих татар, які 250 років спустошували наші землі, неможливо лишатися скраю.
Тому, прогулюючись по Чигирину, ми випадково натрапили на резиденцію Богдана Хмельницького. Там була екскурсія, яку проводив чоловік в літах із характерними ознаками козацького духу — і вуса, і шабля, і козацький чуб були при ньому.
На жаль, точної його цитати я вже не пригадаю, але коли мова зайшла про байдужість народу щодо своєї долі, він сказав: «Діти мої, козацькі приказки ніколи не показували байдужість, вони навпаки — гартували в нас характер.
Пройшло понад 15 років, а я пам’ятаю.
Супер
ПОГОВІРКА (3 значення) – Образний вислів; приказка. Зніметься оце чоловік, майне на вільні степи.. Багато тоді накивало п’ятами і одиноких і цілими сім’ями… Тоді й поговірку зложили: мандрівочка — наша тіточка! (Панас Мирний, II, 1954, 97).
Моя хата скраю — Токар читаю
Вай, вай. А що це за слово таке “поговірка”?
Кремлеботе, рушай за порєбрік
Vj дякую за аргументований пост.
Знову ця вигадка пішла мандрувати світами від чергового аноніма…