У суспільній свідомості існує декілька стереотипів щодо колишніх президентів; одним здається, що Кучма був кращий, інші з ностальгією згадують Ющенка, а хтось взагалі все міряє доларом по 5 і по 8.

Однак чи справді саме президенти впливали на якість життя та зростання ВВП, чи все залежало від банальної світової кон’юнктури? Саме на це питання ми спробуємо знайти відповідь, але насамперед подивимось на показники зростання ВВП:

Як ми бачимо, майже 10 років наша держава була в депресії, і варто зазначити, що навіть Велика Депресія в США минула легше, аніж події 90-х років в Україні.

Таке жахливе падіння ВВП політики відразу почали пояснювати відсталістю радянської економіки, щоб зняти з себе відповідальність. Врешті-решт цей міф пішов у народ і розв’язав політикам руки.

Бо головною метою міфу було змусити народ визнати результати великої приватизації, внаслідок якої з’явилися перші олігархи.

Звісно, ніхто потім вже не питав, чому українські уряди не скористалися китайською моделлю переходу від планової до ринкової економіки і чому так охоче вірили МВФ.
Символічно, що один із кураторів МВФ (Дж. Сакс) заявив: «Ми поклали хворого на операційний стіл, розтяли йому грудну клітину. А виявилось, що у нього інша хвороба».

Ілюстрацією до фрази Дж. Сакса стало жахливе правління Кравчука та перше президентство Кучми, яке завершилось у від’ємному полі для економіки, бо наші лідери не здатні були зробити щось без консультацій з МВФ.

На другому терміні удача почала усміхатися Кучмі, зокрема, майже всі роки другої каденції економіка демонструвала зростання. Але слід зазначити, що тоді у світі був бум на сировину, приміром, зросли ціни на сталь, на хімію тощо, і це дало змогу збільшити наш ВВП аж на 12%:

Індекс цін на сталь та металопрокат (1996—2018 роки)

За президентства Ющенка ціни на сировину продовжували зростати, і наш експорт збільшувався, але 2008 року настала криза, і, як ми бачимо з графіку ціни на сталь, вплинула також і на нашу економіку (падіння було на всіх сировинних ринках).

За президентства Януковича жодних структурних реформ також не проводилося, тож наша економіка продовжувала дрейфувати за графіком цін на сировинні товари.

Єдина зміна в структурі експорту, яка сталася за президентства Ющенка та Януковича, це збільшення продажів до ЄС та інших країн світу сільськогосподарської сировини.

Не дивно, що відтоді ЄБРР видає суттєву частку кредитів Україні на створення інфраструктури саме для сировинного експорту.

Президентство Порошенка також нічим не відрізняється від «попередників» із точки зору зміни структури державного експорту. Ми як експортували сировину 25 років, так і надалі це робимо.

Виходом із такої ситуації може бути стимулювання економіки фіскальними методами, зокрема зниження податків для технологічних індустрій.

Однак про що можна казати, якщо досі держава так і не продумала, як стимулювати ІТ-галузь, аби та повністю перейшла лишень на «білі» схеми роботи, замість використання ФОПів.

↑ Тисни «Лайк», щоб читати нас у Фейсбуці

Вечорами замість перегляду ютубчику віддаю перевагу економічній літературі та цікавим статтям, де я шукаю відповідь, що буде з нами завтра.

Коменти
Святобор

сергій виправим, графік порізали не так)) але суть це не міняє, ВВП слідує за графіком цін на сировину.

сергій

Дивний якийсь графік, хронологія не виконується