Що буде, якщо дозволити всі наркотики?

2001 рік став для Португалії вирішальним. Кінець XX століття країна зустріла поміж світових лідерів за кількістю ВІЛ-інфікованих голкових наркоманів. Тут реєстрували 2000 нових інфікувань щороку при населенні 10 млн осіб. Майже 1% мешканців мали залежність від героїну, а країна була серед антилідерів ЄС за смертями від СНІДу та злочинами, пов’язаними з наркотиками.

З чого все почалося?

25 квітня 1974 року в Португалії відбулася Революція гвоздик, що призвело до зміни режиму. Встановлення ліберально-демократичного режиму перетворило Лісабон на наркотичну столицю Європи. Португалію накрила хвиля наркоманії.

До декриміналізації політика держави щодо наркозалежних була досить жорсткою, але це зовсім не розв’язувало проблеми. Врешті-решт уряд зважився на радикальну реформу. Наркотики декриміналізували, а залежних стали поступово повертати до суспільства через програми реабілітації.

Що пропонує держава?

Політика Португалії ґрунтується на трьох головних принципах:

1. не буває слабких або сильних наркотиків, буває тільки здорове і нездорове ставлення до наркотиків;
2. за хворобливим потягом до наркотиків часто стоять неблагополучні стосунки з близькими, з довколишнім світом і з самими собою;
3. викорінення всіх наркотиків неможливе.

Декриміналізація передбачає зняття кримінальної відповідальності за зберігання будь-якої забороненої наркотичної речовини, за умови, що ви маєте не більше десятиденної кількості доз на одну особу.

Якщо ж ця кількість вища, то людину відправляють на комісію. Це робить поліція, котра фіксує дані порушника, а потім передає їх до відділу комісій, де й починається адміністративний процес.

У складі комісії — соціальний працівник, психолог та адвокат.

Комісія розглядає справу та ухвалює остаточне рішення. На основі справи визначають такі запобіжні заходи:

• штраф у розмірі від 25 євро до мінімальної зарплати;
• заборона обіймати посади, що передбачають відповідальність за чуже життя;
• заборона на відвідування нічних клубів;
• обмеження виїзду за кордон;
• заборона на носіння зброї;
• конфіскація всіх запасів наркотиків;
• позбавлення державної допомоги.

Важливо розуміти, що мета роботи комісії — не покарати, а зробити все можливе, щоб позбавити наркозалежного його хвороби, або хоча б забезпечити спокійне життя іншим.

Також по всій Португалії працюють десятки державних центрів із надання допомоги наркозалежним, детоксикації та психологічної реабілітації. З 1977 року функціонують центри замісної терапії. Три регіональні програми відновлення допомагають колишнім наркоманам регулярними тренінгами, пошуком роботи і житла.

Більшість португальських аптек дозволяють безкоштовно обміняти використані шприци на комплект нових, та видають набір із декількох шприців, презервативів, вати зі спиртом і брошури про реабілітацію.

Яку кількість наркотиків можна мати?

• Канабіс: 25 г
• Гашиш: 5 г
• ЛСД: 500 мкг
• МДМА: 1 г
• Кокаїн: 2 г
• Амфетамін: 1 г
• Героїн: 1 г

Чи відбулися істотні зміни?

Статистика демонструє, що рівень смертності від наркотиків у Португалії становить три людини на мільйон жителів, тобто близько 30 осіб на рік. Це найнижчий показник в Євросоюзі (середній — 17,3).

Загальна кількість героїнових наркоманів у країні скоротилася за 17 років учетверо — з 100 тисяч до 25 тисяч осіб.

П’ятого липня 2018 року міністр охорони здоров’я Португалії Adalberto Campos Fernandes оголосив, що Португалія досягла двох із трьох цільових орієнтирів щодо ВІЛ, встановлених Об’єднаною програмою ООН із ВІЛ / СНІДу (ЮНЕЙДС).

Португалія стала однією з перших країн в Європейському регіоні ВООЗ, що наблизилася до мети — ліквідації СНІДу до 2030 року

— говорить Masoud Dara — координатор з інфекційних хвороб ЄРБ ВООЗ.

У підсумку

Така прогресивна для свого часу реформа, попри великі ризики та скептичне ставлення з боку населення, змогла покращити ситуацію в країні.

Сьогодні жодна місцева політична сила не закликає до повернення політики криміналізації наркотиків, а Португалія демонструє серйозні успіхи у ліквідації СНІДу та зменшенні кількості наркозалежних.