Майже зусібіч у нашій державі лунає інформація про успіхи Сінгапуру і часто вона подається без подробиць. Мало хто згадує, що територія цієї держави менша за Київ і що там панує авторитарний режим, а влада не мінялася від проголошення незалежності.

Варто додати, що в країні не було трудового законодавства, а сам Лі Куан Ю, якого називають творцем економічного дива, так коментував конфлікти між робітниками та іноземними роботодавцями:

Якщо починалися страйки, ми рекомендували роботодавцям звільнити всіх і за 3-6 місяців відновити виробництво з новою робочою силою, ретельно відібраною, щоб уникнути нових бунтівників.

Інтерв’ю Лі Куан Ю в фільмі «Сингапурська історія» (10:22)

Дослідники також звертали особливу увагу на те, що країна мала антитрудове (за європейськими стандартами) законодавство:

Було ухвалено нові закони, що зменшили витрати на робочу силу та унеможливили великі страйки профспілок; було знято обмеження на валютообмінні операції та приборкання інфляції, також були встановлені дуже низькі тарифи на імпорт і мита на експорт.

Elliot Formal and Agnieszka Wojtera: The Foreign Dimension of Singapore’s Economic Growth, 2013. P. 26

В державі утискалися опозиційні сили, проти них порушувалися кримінальні справи, зокрема, показовою є історія Джеяретнема. Він був засуджений Сінгапуром за надуманим, на його думку, звинуваченням, після чого подав скаргу до Палати Лордів Британії, де й був виправданий. Але Сінгапурський уряд відмовився зняти судимість.

Ці подробиці нечасто фігурують в інформаційному просторі, коли мова заходить про Сінгапур.

Ще один, ключовий фактор успіху Сінгапуру – це маленька територія та невелика кількість населення, яке, втім, мало приріст, постійно підтримуючи ВВП країни:

Населення Сингапуру (1961—2010)

ВВП Сингапуру на душу населення (тис. $ США, 1960—2010)

У таких умовах простіше контролювати бюджетні витрати, бо фактично Лі Куан Ю — це уособлення ідеального мера міста, який завжди був поруч з іноземними інвесторами. Він запровадив культ ефективності, але в такий спосіб збільшив частку держави в економіці, наприклад, засновував державні корпорації.

Зокрема, Singapore Airlines створювалася виключно за державні гроші, з метою монополізувати ринок авіаперевезень. Лі Куан Ю зазначав:

Сінгапурські авіалінії створюються урядом не заради престижу, якщо компанія не буде прибутковою, я без вагань ліквідую її.

Інтерв’ю Ліма Чін Бенга, «Сінгапурська історія успіху» 12:35

Тобто Лі Куан Ю робив ті речі, які, здавалося б, були антиринковими, але всюди, де втручалася держава, він завжди вимагав максимальної ефективності.

Лі Куан Ю запровадив у державних органах правило, що чиновник це не регулятор, а насамперед консультант.

Проте стаття не має на меті заперечувати досягнення цієї маленької держави, навпаки, хочеться звернути особливу увагу на її безцінний досвід із застосування механізмів управління та розвитку економіки держави.

Тому в наступній статті ми розглянемо, як треба стимулювати економіку, щоб різні її галузі зростали та трансформувалися. Також розглянемо, що таке ефективний державний апарат і чому в Україні його немає (і не пишіть в коментарях тільки про корупцію, бо в нас фундаментально вибудована система державного примусу, а не стимулу та взаємодії).

↑ Тисни «Лайк», щоб читати нас у Фейсбуці

Вечорами замість перегляду ютубчику віддаю перевагу економічній літературі та цікавим статтям, де я шукаю відповідь, що буде з нами завтра.

Коменти