На титульній сторінці першого видання «Історії Русів» («ІР»), а всього їх було два, 1956 р. (у перекладі В. Давиденка) та 1991 р. (у перекладі І. Драча) чорним по білому написано: автором твору є земляк видавця, архієпископ Могильовський, Мстиславський та Оршанський Григорій (Георгій, Юрій) Кониський (1717-1795 рр.)

А тепер увага! Владика Григорій ідеально підходив на роль автора «ІР» — він пішов із життя за 30 років ДО того, як з’явилися перші згадки про неї, і за півстоліття ДО того, як світ божий побачило її перше видання.

«ІР» швидко стала бестселером. Сьогодні це важко уявити, але факт лишається фактом: вона була настільною книгою для багатьох освічених людей свого часу.

З текстом були добре знайомі Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Олександр Пушкін, члени Кирило-Мефодіївського товариства, десятки найвідоміших інтелектуалів своєї доби.

Саме вони об’єктивно «освятили» своїм авторитетом вигадку маловідомого донині автора «ІР».

Але проблема цього тексту, як на мене, не в претензіях на історичну правдивість та художню довершеність, а в тому, що його автор (або група авторів) не взяли до уваги (чи свідомо замовчали) одну фундаментальну річ. Козацтво, як стан, формувалося з тих, кого сьогодні назвали б активними політичними та релігійними дисидентами, пасіонаріїв різних напрямків, а також із кримінальних елементів, які не бачили свого місця в правових реаліях, що існували тоді в Польщі та Литві. І це не унікальний випадок у світовій історії! Підкреслюю: саме такі люди тікали з Великої Британії до Північної Америки, де й заснували державу під назвою США.

Інакше кажучи: автор/автори «ІР» свідомо/несвідомо оминули фундаментальну обставину: козаки — стан принципово антидержавницький за своєю філософією, психологією, поведінкою. Стан, який жив за своїми законами та правилами, відкидаючи формальні приписи та вимоги держави як такої. Створюючи героїчну історію «українського» козацтва, її творці за всіх часів та політичних режимів мусили наголошувати на його, козацтва, антидержавницькій ідеології та практиках, тобто підкреслювати його антипольський, антилитовський, антиуніатський, антиюдейський характер.

Саме в цьому і є проблема. Адже побудувати сучасну, правову, європейську демократичну, справді незалежну (окрім її громадян) українську державу на козацьких принципах заперечення будь-якого права, крім права сильного, права того, у кого «шабля в руці», неможливо в принципі.

Непохитний прихильник дотримання принципів верховенства права. Малюнок Сергія Якутовича (більше картинок — Google в поміч).

Тогочасна імперська Росія те швидко зрозуміла і впродовж дуже короткого часу козацьку верхівку на окупованих українських землях асимілювала, перетравила. Як здавалося тоді, практично без залишку.

Далі буде.
Данило.

Історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук. Веду авторський телеграм-канал.

Коменти