На початку листопада 33-літній американець Колін О’Брейді став до герцю із крижаним материком, щоб самотужки та без зайвої допомоги перетнути Антарктиду й підкорити Південний полюс. Всі, хто намагався зробити це до нього, здались або померли.

26 грудня він досягнув шельфового льодовика Росса — фінальної точки маршруту.

Шлях у 1,5 тис. км мандрівник хотів подолати за 70 днів, але несподівано для себе впорався за 54 дні. Чоловік випередив британця Луїса Рада, який стартував у той самий час із протилежного боку материка. Станом на ранок 27 грудня Рад перебував поблизу льодовика Леверет — на відстані 8 км од фінішної прямої.

Колін О'Брейді стоїться коло таблички з написом "Географічний південний полюс". Ліворуч сани, а праворуч прапор США.

12 грудня Колін О’Брейді підкорив Південний полюс.

Спочатку сани О’Брейді важили 180 кг. Там був намет, спальний мішок, камери, супутниковий телефон і 14 кг пального для приготування їжі. Та найбільше, звісно, займали харчі: 100 кг — достатньо, щоб прожити в таких умовах понад 2 місяці. 

Це як велике математичне рівняння, де кожна калорія, яку я кладу в сани, очевидно, збільшує їхню вагу. Потрібно взяти з собою найбільше калорій, але щоб важило це якнайменше.

Коментує О’Брейді.

Щоб максимально знизити вагу саней, дієта чоловіка була геть непривабливою: вівсяна каша, зневоднені страви та спеціальні «Батончиків Коліна» (Colin Bar), розроблені його спонсором. Колін не мав місця для різноманітних страв чи свіжих продуктів — із дня у день він їв одне й те саме.

Кожен день мандрівник починав із заварювання вівсянки, до якої домішував білковий порошок та олію — єдине джерело жиру. Обідав дуже солоною локшиною з подвійною порцією рослинного білка. А на вечерю він випивав чотири чашки курячого супу. І кожні 90 хвилин чоловік їв по іменному батончику «Colin Bar». Один такий батончик — це  суміш горіхів, насіння, кокосової олії та інших харчових добавок, саме вони були найголовнішим джерелом енергії.

Останні 32 години були найскладнішими у моєму житті, але це водночас і найкращі моменти, які я коли-небудь переживав.

Написав О’Брейді у своєму Instagram по завершенню пригоди.

По завершенню мандрівки чоловік зателефонував близьким, адже весь час перебував сам на сам зі своїми думками, зосереджуючись на кінцевій меті. Його розум виніс дуже важливі уроки з цієї подорожі. Жартував, що по завершенню буде таким смердючим, і тому дружина не захоче його обійняти, але помилився.

Колін О'Брейді телефонує рідним по завершенню мандрівки.

Колін О’Брейді розмовляє з рідними в останній день мандрівки.

Якщо поглянути на карту — видно, що О’Брейді обрав найкоротший маршрут. Але попри це нікому до нього не вдалося його подолати.

Ми стали свідками історичної події, а ім’я Коліна О’Брейді писатимуть у підручниках.

Навчаюсь на кафедрі Акустики та Акустоелектроніки «Київського Політехнічного Інституту ім. Ігоря Сікорського». Популяризую науку та українську мову. Веду Telegram-канал «Мовний трибунал».

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти