Наприкінці грудня у Німеччині офіційно завершився видобуток кам’яного вугілля, без якого індустріалізація цієї країни була б неможливою. Останньою шахтою, на яку повісили замок, стала Проспер-Ханіель. Протягом десятиріч вона була найбільшим роботодавцем у Ботропі, вугільному містечку Рурської долини. Та тепер це вже минуле.

Шахту закрили у присутності шахтарів та представників влади, зокрема Франка-Вальтера Штайнмайєра, президента Німеччини. Саме він отримав на пам’ять останню грудку вугілля від одного працівника, що підняв її на поверхню.

Президент Німеччини з прощальним подарунком

Пітер Шрімпф, голова німецької вугільної корпорації RAG, назвав таку подію «темним днем… останнім темним днем»:

Без вугільної промисловості наша історія була б зовсім іншою.

Видобуток вугілля на шахті Проспер-Ханіель припинили у вересні.

Загалом рішення про закриття вугільної промисловості ухвалили ще 2007 року, коли в Німеччині було 30 тис. шахтарів. До кінця 2017-го їх було вже 5,7 тис. і більшість працювала саме у Ботропі.

За словами історика Майкла Фарренкопфа, вугільна промисловість «дозволила Німеччині стати сучасною країною». Видобуток вугілля був необхідним для «економічного дива» країни 1950-х років.

Також диво сталося й у Ботропі. У місті завдяки шахті з’явилося багато нових підприємств, а також парк розваг і найдовша в Європі лижна траса. Наразі рівень безробіття тут становить близько 6,3%, що приблизно на 1,3% вище середнього по країні.

Демонтувати шахту залишаються кілька сотень шахтарів. 

Ще менше фахівців контролюватимуть насоси для підтримки необхідного рівня ґрунтових вод.

Водночас у Німеччині набирає обертів видобуток бурого вугілля (лігніту) з кар’єру Гарцвайлер під Кельном, площа якого постійно збільшується. Та через екологічні зобов’язання покращити клімат до 2030 року навряд чи цей промисел триватиме довго. Вирішити подальшу долю лігнітових рудників має спеціальна комісія, створена ще урядом канцлера Ангели Меркель.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти

Коменти