Хлопчики Давньої Греції грали у футбол жовчним міхуром свині. Плем’я майя користувалося для цього шкіркою з плодів. Протягом століть людство намагалося зробити м’яч для футболу міцнішим та еластичнішим. І йому це вдавалося завдяки природним добавкам. 1862 року естафету прийняв більярд британський хімік Паркес винайшов перший пластифікатор, який став дешевим замінником слонової кістки, з якої робили більярдні кулі.

Згодом учені догралися до того, що 1907 року винайшли повністю синтетичний пластик. Його пхали усюди: від ґудзиків до грамофонів. Головна перевага пластику, довговічність, згодом стала його критичним недоліком він майже не розкладається.

Що більше пластику ми використовуємо, то більшою стає гора пластикових відходів на Землі.

Чи кидали ви коли-небудь сміття до моря? Можливо, ви щодня жбурляєте паперові стаканчики до океану? Хай там як, а ваше сміття все одно опиниться в океані. Останні десятиліття океанічні води стають найбільш досліджуваною частиною Землі. Це й не дивно, адже на них добре видно сліди людської діяльності.

Торік учені досліджували льодовики на узбережжі Північного Льодовитого океану. Результати вимірів показали: рівень мікропластику в крижаних брилах зріс у сотні разів. Коли лід почне танути, весь цей пластик опиниться у світовому океані. Станом на 2015 рік лише в океанах містилося понад 30 тисяч тонн полімеру. Сьогодні мікропластик є у повітрі, водопровідній воді та їжі.

Мікропластик це крихітні частинки пластику (точніше полімеру, основи пластикової маси), які є найбільшим забруднювачем довкілля. Ці частинки мають розмір від 5 мм до 100 нм, а сам мікропластик буває первинним та вторинним. Первинний виникає тоді, коли, приміром, зношуються шини вашого автомобіля.

Проїхавши 100 км трасою, ви принесете у довкілля близько 15 грамів пластикового пилу.

До косметики, зубної пасти та гелів для душу також додають мікропластик у декоративних та економічних цілях. Утім, більшою загрозою є вторинний мікропластик, який утворюється з пластикового сміття одноразовий посуд, пакети та інші пластикові вироби розпадаються на дрібні, але тверді частинки. На жаль, ці частинки чудово втягують у себе токсичні речовини.

Динаміка зростання кількості пластику

Для людини мікропластик небезпечний тим, що постійно потрапляє до організму. У переповнених мікропластиком океанах живляться риби та птахи, які згодом, завдяки харчовому ланцюгу, опиняються у наших холодильниках. Конкретних досліджень, які б доводили смертельну шкоду мікропластику, немає, бо неможна навіть виміряти його кількість в організмі. Але сам факт його накопичення все ж лякає.

Щохвилини у світі використовують 1 млн пластикових пакетів.

Боротися з цією катастрофою у світі досить важко. Ми не знаємо усіх джерел утворення мікропластику, тож можемо лише контролювати вже відомі. Багато західних країн обмежують та ветують використання пластику, але будьмо чесні: без нього неможливо уявити сучасне життя. Отже, постає питання чіткої стратегії перероблення, а не заборони.

З 1950 року й аж донині світ виробив майже 7 000 мільйонів тонн пластику, а переробив менше ніж 10%. Покращити цю ситуацію можна, якщо одноразовий пластик будуть менше використовувати, а багаторазовий правильно утилізовувати. 2016 року вчені розробили спеціальні бактерії, які швидко руйнують та «їдять» PET-пластик, з якого роблять пляшки. Це має стати в пригоді, коли щороку доведеться переробляти тисячі тонн таких відходів.

Колообіг мікропластику в природі

Пластик погано розкладається, бо є довгим ланцюжком полімерів, тісно пов’язаних між собою. Утім, якщо довгі полімери замінити короткими й натуральними (наприклад, рослинними) це значно прискорить процес. Саме так винайшли біопластик. Його роблять з крохмалю, який продукують рослини у процесі фотосинтезу. Найбільше та найлегше його можна отримати з… картоплі. Оскільки контакт із водою деформує крохмаль, його обробляють мономерами, що надають матеріалу жорсткості.

Уже сьогодні з біопластику виготовляють одноразовий посуд та памперси. Нині тривають розробки біопластику, час розпаду якого можна буде регулювати ще на стадії виробництва.

Чекаємо, коли синтез фантазії вчених та дарів природи врятує нас від наслідків власного винаходу.

Публіцист, інженер сонячних панелей.

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти
Наталя Шевченко

Русизми вже прибрали ) А стаття й справді чудова.

Володимир

стаття чудова, але русизми ріжуть око