У нашій Сонячній системі є небесне тіло, яке, на думку вчених, можна назвати прообразом Землі. Мова йде про Титан, супутник Сатурна. Там є атмосфера і вода, але замість каміння цей «місяць» вкритий льодом. Та насправді відомостей не так багато. Тому, аби дізнатися більше, дослідники NASA хочуть відправити на Титан безпілотник.
Місія під назвою Dragonfly (тобто «Бабка») має поєднати безпілотні технології з інструментами, використаними для вивчення Марса, бо насамперед науковці хочуть дослідити тамтешні хімічні реакції.
Та чи вирушить Dragonfly до своєї мети, подолавши мільярд кілометрів, стане відомо лише влітку цього року, коли спеціальна комісія Агентства розгляне надане технічне обґрунтування. Суперник «бабки» в боротьбі за фінансування — місія CAESAR, під час якої зонд має дістатися комети Чурюмова-Герасименка, взяти зразки й доправити їх на Землю.
Але автори Dragonfly налаштовані оптимістично.
На перший погляд, як на мене, багато хто вважає, що опис місії Dragonfly звучить абсолютно неймовірно. Але це не просто неймовірно захоплива концепція. З інженерної точки зору її можна реалізувати.
Мелісса Трейнер — заступник головного дослідника місії
Якщо Dragonfly переможе, запуск відбудеться 2025 року, а приземлення на Титан — 2034 року.
Супутник, який буде досліджувати «бабка», дивовижно нагадує Землю. Сонячне світло живить органічне життя на нашій планеті. Водночас воно викликає хімічні реакції у верхніх шарах атмосфери Титана, внаслідок чого утворюються великі органічні молекули, що падають на поверхню супутника, наче дощ.
Учені дізналися про це завдяки місії Cassini 2005 року. Зонд Huygens приземлився на тверду частину Титана, але пропрацював лише кілька годин, перш ніж розрядитися. Та місія Dragonfly має бути тривалішою і продуктивнішою. За планом, безпілотник працюватиме протягом двох років, перелітаючи з однієї локації на іншу. Його завдання — ідентифікувати органічні сполуки, аби дослідники змогли визначити, наскільки молекули з Титана відрізняються чи, навпаки, подібні до земних.
