Уявімо продавця невеличкої крамниці. За кілька секунд до появи клієнта у дверях дисплей біля прилавка показує всю інформацію про нього: місце роботи, вік, сімейний стан, вподобання тощо. Себто усе, що знають про відвідувача Facebook, LinkedIn, Instagram та Google.

Інформація потрапляє на цей дисплей невипадково: камера на вході до магазину за допомогою штучного інтелекту розпізнає обличчя людини, шукає збіг із фотографіями у соцмережах і передає ключові дані на екран. Як і завжди у цифровому світі, все відбувається миттєво.

Наскільки це змінить поведінку продавця? Як вплинуть релігійні чи політичні переконання клієнта на якість товару, який він отримає? І, зрештою, скільки підприємці готові заплатити за таку технологію?

Інновації так швидко інкрустувалися в наше життя, що ми не завжди помічаємо їхні сліди на власному тілі.

Майже кожен смартфон сьогодні розблоковується відбитком пальця, а останні моделі iPhone облаштовані FaceID, що розпізнає обличчя власника. Після кожної вечірки, зустрічі чи конференції Facebook впізнає фізіономії наших друзів і радо пропонує позначити їх на фото. Втім, це лише один, нешкідливий бік медалі під назвою «Facial Recognition». І не варто сумніватися в її ефективності.

Пам’ятаєте нещодавній #10yearschallenge? Це не тільки популярний флешмоб, але й величезна база зображень, що допомагає алгоритму передбачати вигляд облич за 10 років.

Така нахабна модернізація ставить перед великими технологічними компаніями вибір: власний прибуток чи соціальна відповідальність.

Нещодавно президент Microsoft висловив побоювання щодо системи розпізнавання обличчя, якою користується не лише бізнес, але й держава. За його словами, ця технологія має шанси стати реальним інструментом контролю з боку держави.

Ходити під наглядом таких камер все одно що написати свої паспортні дані та персональні контакти на дверях власної автівки.

Маємо переконатися, що 2024 рік не буде на вигляд, як сторінка з книги «1984».

Бред Сміт, президент Microsoft

Сан-Франциско одним із перших йде до заборони системи розпізнавання облич. Компаніям доведеться надавати повну документацію щодо своїх нововведень: доступними словами розповісти про те, що може і чого не може технологія, яку збираються використовувати. У наведеному вище випадку крамниці будуть змушені чіпляти велике оголошення про те, що вони використовують цю технологію.

У США, аби отримати дозвіл на записи телефонних розмов, поліції потрібен судовий ордер. «Схоже, що наші обличчя потребують такого ж захисту, як і телефони», — каже президент Microsoft Бред Сміт.

Спостерігаючи згори, камера не питатиме дозволу на збір ваших персональних даних.

Загалом у суспільному дискурсі постає питання створення списку правил, за яким працювали б технології штучного інтелекту, зокрема й система розпізнавання обличчя. Є запит на своєрідну наглядову раду, що визначатиме етичні аспекти використання штучного інтелекту.

Позиція активістів, що виступають за регуляцію системи розпізнавання обличчя, базується на шістьох принципах: справедливість, прозорість, звітність, недискримінація, комунікація та дозвіл. На таких засадах працюють системи, які вже допомагають людству. Наприклад, торік у Нью-Делі відшукали майже 3000 зниклих дітей завдяки камерам зі ШІ. Поліція Вашингтона та Орландо користується технологією розпізнавання обличчя, аби вистежувати зловмисників та осіб, що перебувають в розшуку.

Отже, в руках західних держав опинилася чергова технологія, яка може нашкодити не менше, ніж принести потенційної користі. Людство має гостру потребу визначити етичні межі, в яких може діяти нова технологія. Вкрай важливо пам’ятати, що технології створені, аби підкорятися людині, а не навпаки.

Коменти