Прапор, піднятий засновником нової української літератури Іваном Котляревським, підхопили історик, громадський діяч Василь Полетика (1765—1845 рр., портрет не знайшов, про нього тут), історик-аматор, імперський чиновник Андріян Чепа (1760—1822 рр., портрета так само нема (про нього тут) та інші добродії.

Саме ці хлопці виступили, зокрема, авторами перших історичних «записок», поданих на розгляд вищої російської влади. Це – одна сторона медалі.
На другій ясно бачимо світлий образ Томаша (Томка) Падури.

Родовитий шляхтич, уродженець Київщини, нащадок старовинного, знаменитого в усій Європі волосько-русько-польсько-угорського герба Сас (подаю тут один з трьох варіантів; до герба належали сотні волоських (молдавських), руських (українських) угорських, польських родин; їхній перелік тут, може і свою знайдете):

Вірші тодішньою малоросійською мовою Тимко почав писати вже в юнацькі роки. Захоплений малоросійською — як її тоді називали — автентикою, а саме історією, музикою, етнографією, він став активним її розповсюджувачем та пропагандистом.

Саме Тимко Падура є автором сакрального для кожного поляка і для багатьох українців твору «Гей, соколи».

Слухати — не переслухати! Українська версія:

Польський варіант, тут.

Зверніть увагу: «Піккардійці», як і всі українці, співають «козак млодий»; польський варіант — «улан млодий».

Але поза тим, 1825 р. на спільному з’їзді Польського Патріотичного товариства (знаменита підпільна організація, якщо не чули, вам сюди) та майбутніх російських декабристів в Житомирі Падура домігся ухвалення принципу незалежності Малоросії як «спільної справи» (тобто «Речі Посполитої») для українців та поляків і запропонував форму українського «націоналізму» — козачу.

Ще раз. Прописом. 1825 р. в Житомирі за ініціативою Томаша Падури польські та російські антиімперські політичні діячі визнали принцип незалежності Малоросії у формі української національної козачої держави як «Спільної справи» («Речі Посполитої») для українців і поляків.

Ще раз. Прописом. За 53 роки після першої російської окупації більшої частини сучасної України імперські «дисиденти» зрозуміли, визнали, оголосили:

Ніяк інакше не можуть існувати той народ і та земля, як у формі спільної з поляками незалежної держави.

От мене особисто все ще дивує, що сьогодні, за 200 років після того, купа людей не визнають не хочуть і не будуть: 2+2 всюди й завжди = 4. Так само E=mc2. Всюди й завжди.

Далі буде…
Данило.

↑ Тисни «Лайк», щоб читати нас у Фейсбуці

Історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук. Веду авторський телеграм-канал.

Коменти