Майже півтисячі років тому один дворянин, начитавшись старовинних лицарських романів, уявив себе могутнім воїном. У одній зі своїх подорожей він зустрів злих велетнів (насправді вітряки) й почав з ними битися.

Цей сюжет Мігеля Сервантеса про дона Кіхота став класикою іспанської та світової літератури. Силою вітру ми користувалися з давніх-давен, забезпечуючи запаси провізії та міцні торгові стосунки з сусідами. Згодом це переросло у великі пропелери вітрових електростанцій по всьому світу.

Нині в Європі та Америці налічуються десятки анти-вітрових рухів і навіть асоціацій, що називають себе «винищувачами» вітрової енергетики.

Як так сталося?

Надихавшись ароматом металургійних, сміттєпереробних і вугільних виробництв, людство дійшло згоди це слід зупинити якнайшвидше. Відтоді ілюстрації шахт і заводів у шкільних підручниках змінили зелені горизонти з сонячними фермами та вітряками. Мимоволі в нашій уяві виникла закономірність «вітрові ферми добре», «сонячні ферми добре» тощо. У світі технологій, що стрімко розвиваються, ми звикли вимикати критичне мислення, якщо йдеться про будь-які новації.

Щиро відкриті до нового, ми запускаємо до свого життя біометрику, віртуальну реальність, розпізнавання голосу, штучний інтелект, інтернет речей і ще безліч невідомих раніше технологій. До світу вітрової енергетики буде цікаво зазирнути й з іншого, менш привабливого боку.

Почнемо з того, що вітер невичерпний ресурс. Його неможливо захопити військовим шляхом чи запровадити квоти на видобування. Монополізувати вітровий потенціал Землі можна, хіба що заволодівши найефективнішими точками для встановлення вітряків. Наразі самих вітряків у світі понад 20 тисяч.

Найбільше вітрових ферм є в США, Данії та Німеччині. Остання взагалі володіє найпотужнішим у світі вітряком Messerschmitt Aeolus II, потужністю 3 МВт. Саму вітроелектростанцію досить дорого будувати, але дешево обслуговувати: за сприятливого розташування вітряки виходять з ладу вкрай рідко. Великі ферми з пропелерами допоможуть і бідним пустельним країнам, де майже неможливо розвивати агропромисловість.

Землі, що людство встигло зіпсувати й зробити непридатними для вирощування продуктів, можна використати для розміщення вітряків.

Американські платники податків вважають інвестиції у ВЕС із держбюджету недоцільними, про що часто заявляють на вулицях. Справді, вітер має властивість змінювати інтенсивність, себто постійної генерації майже немає. Тому вітряки виступають другорядними потужностями, а вкладень потребують, як основні.

Це викликає досить серйозні дискусії у суспільстві, які не вщухають роками. Схоже, нас починає дратувати те, що ми не можемо вплинути на силу вітру й мусимо визнати свою недосконалість. Егоїстичному людському гену це буває вкрай важко.

Інфографіка шуму вітрогенератора

Ще один неприємний момент вітряки гудуть. Лунко. Постійно. Взагалі, пояснювати шкоду від гудіння вітряка — це майже те саме, що розповідати про мігрень людині, яка ніколи не відчувала головного болю. Ми раді бачити їх з вікна автомобіля проїжджаючи повз, але навряд чи погодились би жити поруч.

Парадокс: що менша турбіна, то частіше вона обертається… і то гучніше реве. Додатковий нюанс  інфразвук, з яким усе навпаки. Що більший і потужніший вітряк, то більше інфразвуку йде від вихорів, що утворюються на кінцівках лопатей. Частота його вібрацій, 6-7 Гц, збігається з природним ритмом роботи людського мозку, тому деколи може викликати напад епілепсії.

Обережно, відео може зіпсувати вам настрій:

Не менш за людей від повсюдних вітряків страждають і птахи. Тисячоліттями вони були єдиними володарями в небі, але впевнений у собі homo sapiens десятиліттями зводить на планеті велетенські будівлі та вітряки, майже не турбуючись про фауну. Утім, не поспішайте заводити бульдозер і нищити вітрові ферми: металопластикові вікна та котики вбили у тисячі разів більше птахів, аніж вітряки.

Теплої пори року корови можуть спокійно жувати траву навколо вітропарку, а ось взимку всі об’єкти навколо вітряка ризикують потрапити під бомбардування льодом. Коли турбіна починає працювати на повну, крига на лопатях розлітається навсібіч на сотні метрів. Мешканцям скандинавських країн набридло ухилятися від великих (діаметром більше 30 см) крижаних брил, тож на цю тему вони зробили чудове дослідження. Як розв’язання цієї проблеми, розвинені країни пропонують розробку термостатичного покриття, яке б зігрівало лопаті холодними лютневими вечорами.

Що робити?

Попри всі занепокоєння й міфи, мусимо розуміти: вітроенергетика є нашим добрим другом, якщо людство зможе відповідально користуватися її благами. ВЕС не забруднюють довкілля, роблять енергію доступнішою та дешевшою в усьому світі.

Це дозволяє нам децентралізувати світову енергетичну систему й подолати залежність від ключових ресурсів на кшталт нафти чи газу. До речі, про надра: неабияк зростає використання геотермальної енергетики, геометрично протилежно вітрякам.

Геотермальні станції отримують енергію від природного тепла з надр Землі за допомогою довгих свердловин. У зв’язку з цим виникає ще один етичний момент наскільки ми втрутимося у життя кротів, змій та монгольського підземного хробака зі славетної відеогри?

↑ Тисни «Лайк», щоб читати нас у Фейсбуці

Публіцист, інженер сонячних панелей.

Коменти
Идеймейкер В. Прокопчук

Нужно заменить классические жесткие лопасти ветрогенератора на кронштейны с парашютами.