П’ятниця, вечір. Саме час, щоб піти до якогось закладу і трохи розслабитися. Ось кілька молодих японців за столиком вже зробили замовлення. Аби згаяти час в очікуванні напоїв, вони роблять селфі. І фоном для їхніх світлин є… механічний «кіготь», що схопив сміття. Стоп, це точно кафе, а не сміттєзвалище?!

Відповідь на це питання — так. Це і кафе, і сміттєзвалище, а також сміттєспалювальний завод, розташовані в західному Токіо.

Бар «Яма Гомі» було створено за ініціативи місцевої влади, яка хоче і своє обладнання продемонструвати, і спонукати місцевих жителів замислитися про ту кількість відходів, яку вони залишають.

Від куп сміття відвідувачів відділяє лише скло — за вікном можна побачити глибоку яму, де тони непотребу чекають, поки їх спалять.

Що кілька хвилин величезний ківш опускається на її дно, а потім піднімається разом з уламками повсякденного життя: половиною сумки Ikea, краваткою, папером, поліетиленовими пакетами.

Місцевий 49-річний Ісао Томіока приїхав до «Яма Гомі», щоб побачити цей процес на власні очі та показати своїм дітям, бо чоловіка хвилює, яка планета залишиться наступному поколінню. Дві доньки Ісао, чотирьох та шести років, буквально прилипли до вікна, спостерігаючи за перероблянням відходів.

Багато відвідувачів були здивовані. Вони кажуть, що й гадки не мали, як переробляються відходи. Також їх шокували об’єми сміття. Бо на побутовому рівні здається, що його не так багато — у кожному будинку є тільки одне або два сміттєвих відра.

Аяна Секі — співробітник місцевого відділу охорони довкілля

В самому кафе не смердить. А одне з вікон, наче сенсорний екран — натиснувши на різні іконки, можна дізнатися температуру печі та кількість сміття, спаленого за день.

Загалом сміттєпереробний завод проектували спеціально, аби у людей була можливість його відвідувати та спостерігати за утилізацією.

Бюджет проекту — 91 млн $. Ще стільки ж буде витрачено протягом 20 років на його експлуатацію.

За словами Аяни, «Яма Гомі» — це тимчасовий заклад. Та сміттєпереробний центр завжди відкритий для відвідувачів.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти