Коли я ще був школярем, то любив складати й записувати пісні. Тільки музики на той час у вільному доступі не було, тому я «записувався» поверх відомих композицій. І тривожило мене тоді не так авторське право, як неможливість прибрати голос виконавця з пісні й отримати лише музику.

Згодом я почав більше цікавитися комп’ютером, щоб з його допомогою прибрати навісний мені голос. Але мене спіткала невдача, адже просто взяти й розділити в пісні голос та музику неможливо.

Звісно ж, я міг просто співати під пісню, але тоді разом зі мною було б чути й того виконавця. Щось схоже відбувається, коли ми дивимося фільми в закадровому перекладі: разом з озвученням чути й оригінальні голоси.

Заждіть! Але ж є дубльовані фільми, і там чути лише українську мову — англійська кудись зникає. Що ж це за магія така?

Щоб відповісти на це питання, ходімо на знімальний майданчик.

На перший погляд нічого незвичного тут немає: ось оператор за камерою, ось актори, коло них чоловік з волохатим мікрофоном на палиці, а весь процес контролює режисер. Зараз чепурна жіночка скаже кілька слів, а потім клацне хлопавкою. Мотор! Актори починають грати. Камера! Знято!

Далі картинку оброблять, нададуть їй кіношного лоску. А ось і записаним звуком обійдуться не так ґречно — його викинуть. Звісно, не відразу, але все одно — у смітник.

Звук для кіно завжди пишуть окремо — на студії звукозапису.

Те, що записав мікрофон на знімальному майданчику, окрім голосів акторів містить іще й довколишній шум, роботу й рухи камери, метушню знімального персоналу тощо. Хай навіть знімають у павільйоні й усі, крім акторів, мовчать і не рухаються — мікрофон усе одно запише купу зайвого, та й сам звук може бути не таким гарним і чистим.

А якщо ми на вулиці, то мороки ще більше — вітер дуже псуватиме звук. Захист од вітру, — це та волохата панчоха, яку надягають на мікрофон, — трохи поможе, але не врятує. На відео нижче можете почути, як працює вітрозахист.

Всю аудіомагію кіно творять на студії звукозапису. Людям, які цим займаються, надходить відео- та звукоряд і перелік того, що треба записати. А далі фантазуйте: цокіт копит відтворять половинками кокоса, хрускіт снігу — за допомогою мішечка з крохмалем, а звук лазерного бластера — через удар каміння об натягнутий провід.

На деякі звуки компанія може навіть оформити авторське право, як свого часу Джордж Лукас зробив зі звуком світлового меча.

Таким чином компанії можуть забороняти використати створені ними звуки в інших картинах, як це сталось, наприклад, зі звуком Ґодзілли у мультфільмі «Корпорація монстрів».

Кадр з мультфільму Корпорація монстрів.

Тут могла бути Ґодзілла, однак не вдалося домовитись щодо авторського права.

Записаний на майданчику аудіоряд слугуватиме орієнтиром: який саме треба звук, куди його потім вставляти тощо.

Знаменита хлопавка — не данина минулому. Вона потрібна, щоб синхронізувати звук і картинку. Її удар є добре помітним піком на звуковій доріжці, його можна легко зіставити з моментом клацання на відео.

Звукові доріжки, де присутній звук хлопавки.

Спробуйте знайти на звуковій доріжці момент удару хлопавки.

Якщо записане на майданчику викинуть, то й акторів потрібно переписати. Їх запросять на студію, де вони уже гратимуть голосом. Погляньте, як Він Дізель записує «Я є Ґрут» різними мовами.

Таким чином творці мають безліч записаних звуків: окремо музичний супровід, окремо, наприклад, рипіння снігу, цокіт копит, гуркіт вулиці та окремо голоси акторів, які потім можна легко замінити на українські. Цим і відрізняється дубляж від звичайного перекладу.

До речі, підписуйтесь на наш YouTube, де ми озвучуємо англомовні відео українською.

Якщо не маєш розділених звукових доріжок, доводиться робити оригінальний звук тихіше, щоб не перебивати озвучення, але так руйнується звукова атмосфера.

Звуковий монтаж — непроста робота, адже треба і підібрати необхідні звуки, і записати їх, і зіставити з картинкою (щось тихіше, щось гучніше), і нічого не забути… Халтуру можна «побачити», коли, наприклад, персонаж ходить по старій дерев’яній підлозі, ми чуємо його дихання, але скрипу нема — його забули або полінувались додати.

Тепер можна уявити, на що ж звертають увагу академіки, коли вирішують, якому фільму віддати Оскар за найкращий монтаж звуку.

Навчаюсь на кафедрі Акустики та Акустоелектроніки «Київського Політехнічного Інституту ім. Ігоря Сікорського». Популяризую науку та українську мову. Веду Telegram-канал «Мовний трибунал».

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти