Заголовки новин світових ЗМІ часом вибухають гаслами про те, що штучний інтелект знищить десятки тисяч робочих місць, поховає сотні професій, і взагалі, скоро людині не буде місця на цій планеті. Квапимося вас заспокоїти людині було, є і завжди буде місце на цій планеті, адже Земля створена для нас. Інше питання, чи не знищимо ми нашу планету раніше визначеного терміну.

Отже, апокаліптичні настрої ми полишаємо, себто вимикаємо «Чорне дзеркало» чи «Матрицю», і повертаємося в сучасний світ, де панують великі дані та вміння їх обробляти. Саме так і працює штучний інтелект збирає, сегментує та аналізує інформацію, на основі якої ухвалює рішення.

Рішення бувають різними: іноді він може жбурнути невинну людину об стінку, а іноді діагностувати рак краще за лікарів. Але за будь-яких обставин ШІ прямо залежний від того, якими даними його «годуватимуть» і яких рішень від нього чекатимуть.

Першими прикладами штучного інтелекту можна вважати ботів у комп’ютерних іграх із шахів чи шашок. Ця технологія відома ще з кінця 1980-х, але відтоді вона значно покращилася. Ви могли чути термін machine learning чи deep learning. Це підгалузі штучного інтелекту, що з’явилися на початку 2010-х, і застосовують кластерний аналіз, математичне моделювання, регресійний аналіз і ще купу глибоких та складних сфер математики.

Простіше кажучи, їхня основна відмінність від ШІ полягає у тому, що комп’ютер сам визначає важливість інформації та самотужки обирає критерій ухвалення рішень. На відміну від штучного інтелекту, де такі критерії задає виключно людина.

Основна теза, яку ми б хотіли до вас донести, така: штучний інтелект не є технологічним некерованим вершником апокаліпсису. Це лише алгоритм, який дуже добре навчається і в умілих руках перетворюється на незамінного помічника всього людства. Технологія ШІ має фундаментальні обмеження, розуміючи які, ви більше не будете вірити заголовкам новин:

  • ШІ знає тільки те, що в нього закладено, себто дані
  • вирішує тільки щодо того, що йому доручили
  • уникає непередбачуваності та навчається на прикладі критичних ситуацій

Натомість він ніколи не піде на пенсію чи в декрет, не попросить лікарняний, не нап’ється після вчорашнього футболу, не втомиться і не поїде на заробітки в Росію. ШІ бездоганно виконуватиме монотонну та дурну роботу і буде знаходити прагматичні послідовні рішення.

Отже, більшість професій справді зникне, але які саме зникнуть, а які з’являться?

Одного разу, прогулюючись набережною Дніпра, я зазирнув до віконечка, де з давніх-давен сиділа привітна бабуся і набирала воду у бутлі всьому мікрорайону. Те, що я там побачив, викликало в мене водночас іронію та сум. Віконце було замуроване, а замість бабусі там красувався вмонтований автомат для розливу мінеральної води, із приймачем купюр та дисплеєм. Було б вкрай лицемірно удавати, що так і треба, що це невпинна течія нових технологій, до якої ти або адаптуєшся, або стаєш непотрібним.

У нещодавньому звіті McKinsey Global йдеться, що за 15-20 років понад 50% працівників замінять на роботів. Як і в більшості кризових питань, для розуміння та розв’язання проблеми звернімося до минулого, яке постійно нас навчає.

Пауза Енгельса, (c) PocketConfidant

На перетині історії та економіки є термін «Пауза Енгельса». Саме так називають період британської індустріальної революції з 1800 по 1860 роки. Часи були подібні до наших, коли технології вперше увірвалися в побут та докорінно змінили життя людей. Утім, очікування розійшлися з реальністю. Машини замінили ручну працю, було винайдено паровий двигун та вдосконалено виробництво заліза здавалося б, ось воно, покращення.

Але на графіку бачимо, що протягом 60 років купівельна спроможність та рівень життя робітників і селян не змінювалися. Реальні покращення почалися згодом, дуже нескоро, коли економіка та суспільство підлаштувалися під раптові зміни.

Ще один цікавий приклад з історії — персональний комп’ютер, який знищив 3 млн робочих місць, згодом створивши 19 мільйонів.

Тому рутинні професії та низькокваліфікована праця справді можуть зникнути або стати дуже рідкісним явищем. За радянських часів ви могли отримати вищу освіту і працювати за фахом десятиліттями. Такі люди вважалися пролетаріатом, себто суспільним класом, для якого продаж власної робочої сили був єдиним джерелом прибутку. Сьогоднішня молодь 16-35 років належить до прекаріату суспільного класу, який не має гарантій і стабільності щодо місця роботи. Про це явище видали чудову книжку, яку вам і радимо.

Зайнятість вища у сферах, що потребують соціальних та аналітичних навичок, (с) OpenEthics

Коли мова заходить про професії майбутнього, нам зрозуміло, що це про дані, аналітику та технології. Але не менш важливим стає набір навичок, потрібних сучасній молоді, аби йти в ногу зі світом. Місце роботи в добу прекаріату стає мінливим явищем, водночас персональний набір навичок фундаментальним фактором, своєрідним гарантом майбутнього в епоху, яка не має гарантій.

Насамкінець пропонуємо вам ознайомитись із дослідженням Pew Research Center, яке чітко показує, що в епоху біометрики, штучного інтелекту та безконтактних платежів ваше атлетичне тіло чи «золоті руки» вже не такі важливі, як soft skills та критичне мислення.

 

Коменти

Максим

Стаття цікава, але обривається раптово. Тема не розвинута до кінця – ви не даєте відповіді на питання, яке звучить у заголовку. Ви дали лиш загальну характеристику роботи, яку зможе робити машина, і що потрібно людині в майбутньому. Могли б навести приклад з професій. Зокрема тих, що резонують з вашою аудиторією. Також було б круто навести приклад нових професій, які базуються на соціальних і софт скілах. П.С. Класно що ви посилаєтесь на книжки! Я обовязково почитаю про плекаріат!

Андрій Сабініч

Максиме, вітаю!

Думаємо, що приклад нових професій вартий окремої статті, над чим і працюватимемо.

Дякую вам!

Олег

Цебто як, Земля створена для нас ? Людина – вінець творіння, як на картині Мікеланджело «Створення Адама»? Зверніть увагу на позу Адама – розлігся…