Зазвичай, коли ми з ложечки годуємо дорослу людину, це не тому, що нам більше нічого робити. Це завжди необхідність і у таких ситуаціях вибору в нас немає. Та незабаром альтернатива все ж таки може з’явитися. Дослідники з Вашингтонського університету створили роботизовану систему, яка розуміє, що саме лежить на тарілці, а також здатна це щось підчепити виделкою та вкласти людині до рота.

За даними перепису 2010 року, приблизно 1 млн дорослих у Сполучених Штатах потребують когось, хто б допомагав їм їсти.

Щоденна залежність від того, хто нагодує тебе, позбавляє людину почуття свободи. Тому наша мета — дати людям трохи більше самостійності у їхньому житті.

Сиддхартха Шриниваса — автор дослідження

Ідея полягала в тому, аби створити автономну систему харчування, яку можна було б прилаштувати до інвалідного візка. Вона б годувала користувача всім, чого б він хотів.

Та взявшись до роботи, ми зрозуміли: існує безліч варіантів поводження зі столовим начинням, з огляду на розмір їжі, її форму та консистенцію.

Тапомаюк Бхатачарджи — співавтор дослідження

Тоді науковці дослідили, як саме люди їдять звичайні продукти, як-от виноград або моркву.

Отримавши необхідну інформацію, вони перейшли до наступного етапу — розробки стратегії годування. Для цього вчені використовували алгоритм виявлення об’єктів під назвою RetinaNet, який сканує тарілку та поміщає кожний шматочок у віртуальну рамку.

Потім вони створили алгоритм SPNet. Він визначає тип їжі у кожній рамці, а потім інформує робота, як її найкраще підібрати. Наприклад, SPNet каже системі, що полуницю або шматок банана краще проткнути посередині.

Пристрій вже перевірили на добровольцях, і вони наїлися.

Наразі команда співпрацює з Центром доступних технологій Taskar. Вчені хочуть отримати зворотний зв’язок від осіб, які доглядають за людьми, аби зрозуміти, як ще можна поліпшити систему. За словами розробників, вони не намагаються замінити доглядальниць, а лише прагнуть допомогти їм у роботі, щоб пацієнт міг сам обідати чи вечеряти.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти

Коменти