Коли Disney взялися за екранізацію роману Роберта Стівенсона «Острів скарбів», то вирішили внести певні зміни. Острів став планетою, а морські мандри — космічними подорожами. І мультфільм заграв новими барвами — стара казка на новий лад. Але тільки зараз можна збагнути, як влучно вони тоді провели паралелі.

Згадуючи зараз мультфільм «Планета скарбів», розумієш, наскільки близькі мореплавство й космічні подорожі.

Коли міркуєш про позаземне життя, після питання «Чому ж до нас досі не прилетіли прибульці?» назріває лаконічна думка «А може й добре, що ніхто так і не прилетів?» 

Згадаймо: прибульці зі Старого Світу знищили Імперію Ацтеків. То чи можна бути певним у тому, що нас не спіткає їхня доля, коли прибульці з іншої зоряної системи навідають нашу планету? Стівен Гокінг вважав, що краще не подавати знаку іншопланетянам. Ліпше лишатись самотніми, ніж зіткнутися з планетарним вторгненням.

Повернувшись із Місяця команда Аполлона-11 ще кілька тижнів пробула в карантині, щоб не занести раптом до нас місячних вірусів чи бактерій. Вони б завдали непоправної шкоди землянам. І це не марні перестороги, адже 500 років тому не Кортес викосив половину ацтеків — це зробив завезений іспанцями вірус чуми. Та годі про сумне.

Зараз ми романтизуємо космічні подорожі, як у епоху великих географічних відкриттів — морські плавання.

Понад 4 століття тому люди були одержимі думкою податись за море й відкривати нові світи, досліджувати їх і наносити на карту. І тепер ми прагнемо відкривати нові планети.

Можливо люди й боялись, що десь там море скінчиться й вони упадуть у безодню, проте їх все одно тягло у мандрівку. Невідомість приваблювала, адже там за океаном можна знайти новий світ з невіданими раніше формами життя. А зараз же нас поглинає тяга знайти життя на інших планетах.

Планісфера Кантіно (1502), найдавніша зі збережених португальських навігаційних карт.

Планісфера Кантіно — найдавніша зі збережених португальських навігаційних карт

Якщо відійти від романтичних спонук, то дослідження космосу має й практичну цінність: пошук ресурсів. Так само, як у XV столітті вичерпалися ресурси Європейського материка, у XXV можуть скінчитися ресурси планети. Тяга Колумба знайти новий шлях в Індію порівняна з тягою Ілона Маска освоїти Марс — просто масштаби змінились.

І тепер Ілон Маск не тільки геній, мільярдер, плейбой і філантроп — він ще й космічний мореплавець, так би мовити, сучасний Колумб.

Ще років 600 тому Землю вважали плоскою, але потім почали назрівати думки, що вона може бути круглою. Та як це перевірити? А якщо відправитись у мандрівку в одному напрямку і дійти до вихідної точки з іншого — тоді Земля кругла. Так і вчинив Фернандо Магеллан: він просто поплив у один бік планети, а повернувся із протилежного.

До нього вважали, що море тягнеться нескінченно, проте виявилось, що ми живемо на величезному шарі. Пригадуєте, як у грі Змійка вона могла ввійти в один бік екрану, а появитися з протилежного? Здається фантастикою, та на сферичній поверхні у тривимірному просторі це цілком реально.

Легендарна гра «Змійка» на легендарному телефоні.

Легендарна гра «Змійка» на легендарному телефоні

Сьогодні деякі вчені переконані, що космос не безкінечний, а теж замкнений сам на себе, тільки у чотиривимірному просторі. Але ж як це перевірити? Може колись у майбутньому знайдеться новий Магеллан, що відправиться в один кінець Галактики й повернеться з іншого. Це все одно, що пробити стіну в кімнаті й побачити там свою потилицю — видається нереальним, та у чотиривимірному просторі це можливо.

Тепер не дивно, що апарати для мандрівок у космосі називають «кораблями», а не «літаками».

Якщо колись нас тягло в море на зустріч пригодам, то зараз рвемося у космос — шукати їх там.

Але ж що з того? Нам що, тут погано? Навіщо летіти освоювати Марс чи шукати способу досягнути інших зірок? Можна ж і тут жити. Нащо ризикувати й летіти на Місяць або ще кудись?

Та згадайте неандертальців. Ми, Homo sapiens, жили поряд із ними близько 5 тис. років. Але дещо нас відрізняло від них: тяга до невідомого.

Існують навіть свідчення, що неандертальці будували плавальні засоби. Але далі Європи не просунулися. Вони просто досліджували місцевість, доки не упиралися в море, гори, болото чи іншу перепону. Проте Homo sapiens не спинялися. Вони перетинали море, лізли в гори, дерлися крізь болота, не знаючи, що їх чекає попереду. Вони ризикували, вмирали й чинили, здавалось, безглузді речі. Чому ж їм дома не сидиться?..

Однак попри все вимерли саме неандертальці…

Навчаюсь на кафедрі Акустики та Акустоелектроніки «Київського Політехнічного Інституту ім. Ігоря Сікорського». Популяризую науку та українську мову. Веду Telegram-канал «Мовний трибунал».

Підтримайте Токар
50 грн.

10% середньостатистичної статті,
або ж пів дня роботи нашого сервера

Підтримати
Ось вона, нагода стати причетним до розвитку незалежних медіа!
Коменти