Мало хто про це замислюється, та смартфони, планшети, фітнес-браслети, бездротові навушники, електронні книги дуже швидко перетворюються на звичайне сміття. Бо нові моделі гаджетів з’являються ледь не щомісяця. Тож через невпинний розвиток галузі ми отримуємо тонни токсичних відходів, і можна лише припускати, коли саме вони розкладуться. З іншого боку, у природі можна знайти універсальні екологічно безпечні замінники шкідливим матеріалам.

Саме такі думки привели працівників фінської дизайнерської агенції Aivan до навушників Korvaa, які вони зробили з гриба, біопластику та інших натуральних речовин.

Ідея — замінити максимум компонентів на матеріали природного походження.  

Але це не означає, що розробники просто знайшли їх десь у лісі.

Каркас навушників надрукували на 3D-принтері з біопластику на основі молочної кислоти — кінцевого продукту молочнокислого бродіння. Полілактідний полімер міцний і водночас гнучкий.

Амбушюри (м’яка частина навушників) зроблені з білка, відомого як гідрофобін. Він, як і штучна піна, складається з безлічі крихітних пухирців. Сам білок отримують з гриба. Покриває піну міцелій або ж грибниця, з якої, власне, і виростає гриб.

Динаміки вкриті сіткою з протеїну на основі павукового шовку. 

Дизайнери підкреслюють — вони не прагнули створити повноцінної заміни вашим навушникам, тому Korvaa — це лише концепт.

Мова йде про можливе використання біорозкладних матеріалів у межах загальної технології під назвою «синтетична біологія». Вона об’єднує біологію з інженерією, використовуючи природні процеси для виробництва натуральних матеріалів, альтернативних джерел енергії та лікування хвороб.

Це, звісно, лише верхівка айсберга на шляху до створення таких матеріалів та їхнього можливого застосування.

Томас Толлквіст — учасник проекту

Загалом дизайнери використали 6 різних речовин, отриманих за допомогою мікроорганізмів.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти

Коменти