Серед багатьох речей, які відрізняють нас від тварин, одне з перших місць посідає мова. Так, інші живі істоти теж розмовляють між собою, але ми створили надзвичайно складну систему комунікації зі словами та пунктуацією. Також ми створили роботів. Вони не мають емоцій, уяви, натхнення та банальних навичок письма, щоб створити роман. Хоча останню проблему, здається, вже розв’язано.

Дослідники з Браунського університету навчили робота писати, чи, точніше, відтворювати написане.

Та це лише здається, що у написанні букв немає нічого складного.  

Ви маєте знати, звідки почати, як довго вести лінію, в якому напрямку, а в деяких випадках, як-от із літерою «А», де відірвати ручку, щоб зробити додатковий та необхідний штрих.

Отже, щоб навчити дитину писати, недостатньо лише дати їй зразок. Від вас, як вчителя, потрібен чіткий та зрозумілий алгоритм. Його і розробили студенти з Браунського університету – Стефані Теллекс та Ацунобу Котані, тільки не для дітей, а для роботів.

Систему навчання вони розділили на два модулі. На першому машину вчать, як саме треба пересувати перо в межах однієї літери. На другому — як від одного символу переходити до іншого.

Навчити робота писати інженери вирішили на прикладі японської. 

Після завантаження алгоритму пристрій робив невеличкі помилки, та загалом у нього вийшли зрозумілі ієрогліфи, які можна прочитати.

Далі вони ускладнили завдання, написавши на дошці слово «Привіт» грецькою, англійською, хінді та іншими мовами. Робот зміг відтворити зразок, навіть не знаючи правил! Також йому було нескладно скопіювати почерк 6-річної дівчинки та перемалювати примітивний портрет «Мони Лізи».

Єдине, з чим не впорався апарат, — це з арабською мовою, бо нею пишуть справа наліво. 

Однак цей експеримент продемонстрував зв’язок, який існує між різними мовами. І хтозна, можливо, машини самі писатимуть літописи.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти

Коменти