Видання Vice дослідило, чи правдиві чутки про те, що смартфони підслуховують своїх власників і передають ці розмови великим компаніям для зберігання. Пропонуємо вам адаптацію цього матеріалу.
Кілька років тому сталося дещо дивне: ми з другом сиділи в барі, говорили про поїздку до Японії, і про те, як летіти додому. Наші айфони лежали в кишенях. Наступного дня Фейсбук почав показувати нам обом рекламу… дешевих перельотів із Токіо. Тоді мені здалося, що це лише цікавий збіг, але виявилось, що таких збігів зібралося чимало.
Згідно з дослідженням Пітера Ганная, провідного спеціаліста з безпеки компанії Asterisk, — коротка відповідь «так», але не в тому орвеллівському сенсі, як спершу здається.
Як це працює
Щоб смартфон почав запис вашої розмови, має пролунати тригер, як-от «хай, Сірі» або «окей, Ґуґл». Без цих ключових слів жоден запис не проводиться; лише збирається і надсилається на сервери для обробки базова статистична інформація.
Здавалося б, нічого страшного, але, коли йдеться про Фейсбук, ніхто не знає точно, що за ключові слова цікавлять соцмережу. Насправді таких слів можуть бути тисячі.
Час від часу телефон надсилає записи ваших розмов на сервери Фейсбуку, але жодного пояснення причин у нас немає. Це може бути локація абощо
Пітер Ганнай, провідний спеціаліст з безпеки компанії Asterisk
Як працюють тригери в додатку Фейсбуку чи Інстаграму, зрозуміти дуже легко: звичайної розмови з другом про те, що ви хочете купити нові джинси, може вистачити для їх запуску. Наголошуємо на слові «може», адже Фейсбук стверджує, що не використовує мікрофон, щоб слухати ваші розмови.
З огляду на політику Google, Пітер припускає, що й інші великі IT-компанії діють так само. «Не бачу жодних причин не стежити за користувачами», — пояснює він. — «Це правильно з погляду маркетингу, не кажучи вже про те, що довжелезні користувацькі договори (які ніхто не читає) дозволяють це робити».
Сем шепоче щось своєму телефону
Пам’ятаючи про такі спостереження, я вирішив проекспериментувати. Двічі на день протягом п’яти днів біля телефона я говорив кілька фраз, що, як мені здавалося, могли б запустити рекламні тригери. Фрази були штибу «гадаю, варто отримати другу вищу освіту» або «час купити нові футболки».
Далі я стежив за тим, які рекламні пости мені пропонуватиме Фейсбук. Раніше Фейсбук ніколи не показував мені рекламу «якісного одягу», доки я біля телефона не сказав, що мені потрібні нові футболки.
Зміни в рекламі на ФБ я помітив буквально наступного ранку. Зненацька мені стали показувати рекламу університетських курсів і якісь бренди дешевого одягу.
І хоча всі ці пропозиції були справді непогані, бачити, як це працює, було жахливо.
Ніколи раніше я не бачив оголошень про «якісний одяг», поки не сказав, що мені потрібні футболки.
Що робити?
Але, як пояснив Пітер, жодна компанія не продає дані користувачів безпосередньо рекламодавцям. Вони можуть лише фільтрувати свою аудиторію за багатьма параметрами. Причина проста: якщо компанія поділиться даними про користувачів, то втратить контроль над ними. Отже, ці дані є секретними.
Щоправда, технологічні компанії не мають права приховувати щось від державних установ. А оскільки більшість з них базуються в США, то АНБ, ЦРУ та ФБР можуть легко отримати доступ до вашої приватної інформації, і байдуже, чи законно це у вашій країні.
Тож так — наші телефони слухають нас і все, що ми говоримо біля них, і все це можуть використати проти нас. Але здебільшого отримані дані використають лише рекламодавці. Тож, якщо ви говорите з кимось на кухні про подорож, а на столі лежить телефон, це ще не означає, що рекламодавець знає про вас все.
На вашому сайті теж трекер від фейсбуку стоїть)