Якими б технологічними та людиноподібними не були сучасні роботи, їхня конструкція ще занадто примітивна і далека від біологічної гармонії. Ось, наприклад, кров. Вона розподіляє кисень та енергію між клітинами всього організму, тому нам не потрібні акумулятори. «Гм, а чом би такий спосіб живлення не застосувати у робототехніці?» — подумали інженери з Корнелльського і Пенсильванського університетів та створили роборибу зі штучною кровоносною системою!

Традиційні іонно-літієві батареї розподіляють енергію за допомогою дротів та моторів. Презентований прототип також має акумулятори, розміщені в черевній порожнині та плавцях «риби». Та, окрім них, є ще насоси та гідравлічна рідина з розчиненими іонами. Остання й виконує функцію крові.

Принцип, за яким працює система, більше нагадує роботу серця, аніж роботу звичайного акумулятора — насоси прокачують рідину, яка живить їх електронами. 

Але це не вічний двигун. Врешті-решт батареї сідають, бо рідина втрачає іони. А без них немає циркуляції.

Та можна зробити «переливання крові».

Насправді ви можете злити рідину і залити іншу, заряджену. Це як заповнити бензобак на станції.

Роберт Шепард — дослідник із Корнелльського університету

Риба-робот здатна плавати до 36 годин поспіль. Проти течії вона рухалася зі швидкістю 1,5 довжини тіла за хвилину.

Так, в океані її би без проблем наздогнали та з’їли.

У майбутньому швидкість планують збільшити шляхом збільшення площі поверхні анодів та катодів.

Та все одно, проти робота аналогічного дизайну, але без синтетичної крові, «риба» рухалася увосьмеро довше, водночас зберігаючи свою маневровість.

Закінчив журфак у славному місті Запоріжжя. Сім років працював за фахом у місцевих газетах. 2013 року переїхав до не менш славетного міста Лева. Але це була не єдина зміна у житті – з того часу Інтернет став мені і за редакцію, і за газетні шпальти

Коменти