Незвичайні котики є мешканцями французького острова Корсика. Вони виходять зі сховків дуже рідко і тільки вночі. Тому донедавна спостерігати за цими тваринками було досить складно.

Місцеві жителі називають їх ghjattu volpe — дослівно кото-лис, і складають про них легенди.

Час від часу ці хижаки нападають на сільських кіз та овець.  Проте зловити чи привести достатньо вагомі докази їхнього існування досі не вдавалося. А спроби робили протягом декількох останніх десятиліть!

Проте 2008 року один кото-лис випадково застряг у курячому сараї. Він став об’єктом уваги не тільки місцевих жителів, але й науковців. Чотири роки потому вчені знайшли спосіб визначати ДНК цих тварин. Вони розставили на пасовищах ароматичні палички, що приваблюють котів. Рештки хутра на паличках використали для генетичних досліджень.

З 2016 року зафіксували появу 16 котів, 12 з яких вдалося спіймати. До них прикріпили електронні чіпи, що дозволили відстежити їхнє пересування.

Сьогодні Національне управління мисливства і дикої природи Франції запевняє, що ці тварини є окремим, ще не дослідженим, видом. Вони дуже схожі на африканських диких котів, проте їхню справжню ідентичність ще варто встановити.

Ким же є кото-лис: котом чи лисицею?

Науковці стверджують: він точно не є результатом схрещення лисиці та кішки — це  генетично неможливо. За розміром вони більші, ніж домашні коти. Мають ширші вуха, довгі зуби та густіше хутро. Приводом для присвоєння їм ознак лисиці став смугастий, схожий на лисячий, хвостик із чорним кінчиком.

Та реальний зв’язок із лисицями є малоймовірним. Цей незвичайний вид є радше гібридом двох віддалених видів котів.

Члени команди дослідників зізнаються:

Навіть сьогодні ми не можемо точно сказати, що це за тварина. Проте нас приваблюють перспективи нових відкриттів.

Аспірант катедри акустики «Київського Політехнічного Інституту ім. Ігоря Сікорського». Популяризую науку та українську мову. Веду Telegram-канал «Мовний трибунал».

Коменти