1040 р. (або 1044 р.)

Ярослав «віджимає» Велике Князівство Литовське: ВКЛ визнає його зверхність і стає данником Русі (аж до 1131 р.).

1047 р.

Рік відновлення Польської держави. На той час на території сучасної Європи існують такі основні регіональні держави: королівства Данія, Норвегія, Польща, Русь, Саксонія (останні короновані папою як Римські Імператори, що стало початком столітніх польсько-німецьких конфліктів), Угорщина, Чехія, Швеція.

1051 р.

Надважливий рік в нашій історії – це рік заснування Києво-Печерської лаври.

Ярослав збирає собор єпископів, на якому без згоди Константинопольського патріарха обрано митрополитом Київським Іларіона — священник церкви Спаса в селі Берестові, яка сьогодні є частиною Києво-Печерської лаври. Я знову ж таки ні на що не натякаю, але зауважу: отим «теркам» з наступником св. Андрія на тему «хто кому більш канонічний» і коли майже тисячу років. Ага.

Тимчасом західноєвропейські джерела стверджують: Київ — суперник Константинополя! 

1054—1073 рр.

В ті роки владу реалізує «тріумвірат Ярославичів» у складі Ізяслава, Святослава та Всеволода.

Принагідно зауважу: це поширена аж від римських часів політична практика. Згадаємо хоча би тріумвірів Гая Юлія Цезаря, Марка Ліцинія Красса, Гнея Помпея. Або новітня французька: Наполеон Бонапарт, Роже Дюко, Емануель Сійес. Українська, ХХ ст.: Роман Шухевич, Дмитро Маївський, Зиновій Матла – це Центральний провід ОУН (самостійників-державників).

Проти них, Ярославичів, – молодші гілки Рюриковичів. Ті роки стали  початком династичних воєн за київський престол та удільні князівства. І це також широко відома більш ніж повністю від часів стародавнього Єгипту.

Нічого особливого, поруч, через річку аналогічна картина.

1058 р.

Відбувається розділ єдиної Польської держави на три: Болеслава (онук Володимира Великого), Владислава та Мешка. Болеслав бере участь в усобиці київських князів на боці Ізяслава (1069, 1077). Майже одночасно та паралельно впродовж 50-ти (!!) років тривають безперервні князівські усобиці в Польщі, війни Польського королівства (КП) та Великого князівства Литовського (ВКЛ).

А от 1072 р.

Приносить нам принципову правову новацію. Ярославичі на зустрічі у Вишгороді вносять до «Руської правди» пункт про зміну колективної власності на землю на індивідуальну — поки що лише князівську. Ярославичі вважали міста із землями, що заповів їм батько, своєю вотчиною (отчиною). Звідси, між іншим походить слово «Вітчизна», але то таке.

А от що важливо, так це те, що дискусія щодо права приватної власності на землю тривають у нас до сьогодні… Хоча все стало ясно вже 1000 років тому… 

Ще один важливий рік – 1097 р.

З’їзд шести найвпливовіших князів у Любечі. Сформульовано фундаментальний принцип успадкування будь-якої приватної власності, яка є основою цивілізації — принцип отчинної власності: кожний володіє тільки тим, що заповів батько, і не претендує на спадок інших.

NB: прочитавши це, запитайте себе і ближнього: відколи у нас, українців, саме словосполучення «батьківська хата» стало сакральним? 

Тарас Шевченко. Батькова хата в Кирилівці. Олівець 1843 р.

Можливо це є також пояснення того, чому на початку 2014 р. тисячі українців побігли до військкоматів, взяли до рук зброю, створили десятки (якщо не сотні) волонтерських центрів? Отож бо і воно…

По факту 1097 рік і то рішення ознаменувало кінець князівських усобиць. На зміну централізованій монархії приходить федеративна з 12 князівств та двох республік — Псковської і Новгородської. Це, скажу я вам, також поширена європейська практика. Пригадаємо хоча би Священну Римську імперію німецької нації (962—1806)…

І останнє

Життя квітне та буяє: у Київському князівстві — 80 міст, у Переяславському — 25, Чернігівському — 46. Населення Києва – 50 тис. осіб. Київська Русь – торговельне, економічне перехрестя Чехії, Німеччини, Скандинавії, Польщі, Угорщини, інших королівств та князівств Центральної Європи, а також Візантії.

Діорама старого Києва

Далі буде…

Данило

 

Історик, телеведучий, заслужений журналіст України, доктор історичних наук. Веду авторський телеграм-канал.

Коменти